- е-добрий день. Як просувається твій маленький е-бізнес?
- е-упс. Я заробив е-200 мільйонів за шість е-місяців. [206]
- А що ти е-робиш е-тут?
- Мені ви е-потрібні. Хочу замовити рекламу для моїх клятих сайтів, а також залучити рекламодавців до себе, аби продавати їм місця для банерів. У новій е-кономіці зрештою немає нічого нового. Як і стара, вона існує лише завдяки рекламі.
- Слухай, розкрию тобі наші маленькі хитрування: після того, як ми перегодували публіку рекламою у вісімдесятих, у дев'яностих ми запевнили її, що реклама застаріла, а у 2000-х - що її розчавив Інтернет. Хоч насправді ніколи ще ми не були такими powerful!(1)
- е-добре. У мене обмаль е-часу, аби е-теревенити з вами. Хочу забігти ще до Інтернет-кафе на пляжі, аби перевірити мої е-скриньки. Ну добре, е-чао!
- bye.bye.com!
І вночі ви танцюєте в «Ніберленді», не відриваючись від своїх стільців, наче паралітики. Ця мода прийшла з Нью-Йорка: тамтешній мер так притис нічні клуби, що усі гульвіси почали збиратися в тісних барах, де заборонено танцювати. У «Spy», «Velvet», «Jet», «Chaos», «Liquid», «Life» віднині на повну слухають хаус і вдовольняються тим, що розмахують руками, не піднімаючись із табуретів. Тепер це віяння перекинулось через Атлантику. Нині вважається останнім жлобством гарцювати посередині танцполу. Тепер в усьому світі, аби лишатися модним, треба спокійно сидіти посеред загальної какафонії та не рухатися з місця. На каннських дискотеках легко відрізнити місцевих - вони щосили викаблучуються з кралями посеред танцполу та регочуть на всю горлянку, тоді [207] як прогресивні рекламісти спокійно всідаються за столики та цмулять напої, аби продемонструвати соратникам, що вони щойно з Нью-Йорка. Ви з Чарлі уже вдесяте підводитесь і прямуєте до вбиральні, чекаєте там хвилин п'ять і повертаєтесь назад - із розпатланим волоссям, сопете, дудлите воду склянками і почісуєте носи, аби су-сіди-японці подумали, що у вас є кокс, а в них нема.
Цього разу у вас таке відчуття, наче ви потрапили у фільм Девіда Лінча: в атмосфері благонадійності та посмішок витає невідома загроза, таємнича злість, руйнівне божевілля, що змушує вас посміхатися ще ширше.
(1) Могутніми (англ.).
4.
А тепер спробуйте влізти у шкуру 53-річного комісара поліції Санчеса Ферлозьо, який сидить у своєму тісному кабінетику у Каннах. Кінець дня, під стрекіт цикад ви спокійнісенько мрієте про вихідні та пляшку білого у вокзальному буфеті, коли, наче сніг на голову, до вашої скриньки падає e-mail із міжнародним ордером на арешт та відеозаписом. RealVideo. Ви двічі клікаєте на іконці, і запускається чорно-білий запис, на якому ви бачите трьох французів, що виходять із вілли та кричать: «Думаєш, нас записали?» - «Та ні, це звичайний домофон. - «Все одно, навіть якщо залишиться плівка, нас тут ніхто не знає», а потім жбурляють в об'єктив каменюкою.
Ви ледве розбираєте повідомлення англійською, із назвою: «First Degree Murder Prosecution»(1) (отакої!), ви погано розумієте англійську, але в загальних рисах все зрозуміло: в лютому цього року поліція штату Флорида надіслала запит до муніципалітету Маямі щодоосіб, які отримували дозвіл на проведення натурних зйомок. Ви бачите імена та професії трьох французів і нарешті розумієте, навіщо вас потурбували в самий розпал Фестивалю Реклами. Ви з жалем [209] пригадуєте ті часи, коли ваша професія була такою уповільненою, хоча й складною, і ви знімаєте слухавку, аби замовити список учасників церемонії в Палаці Круазетт.
(1) Розслідування вбивства першого ступеня.
Ви з Тамарою прокидаєтесь якраз наприкінці дня - завіси в «Carlton» дуже щільні, а на дверях вашого номера висить попередження «Do not disturb», тому персонал готелю й не турбував вас. Ви бухали цілу ніч, але до коксу так і не дійшло: ви вирішили скуштувати грибочків з Амстердамського smart-shop. Завдяки їм о четвертій годині ранку ти вигадав відмінну рекламу для «Humeux Fournier» (краплі проти нежиті):
«Коротко підстрижена білявка сидить на задньому сидінні величезного «Мерседеса» поруч із багатим арабом. У водія сильна нежить. Раптом він відкриває рота, аби чхнути: «Ааа... ааапчх» саме тієї миті, коли машина заїжджає до тунелю Альма. Чорний екран. Чути скрегіт шин та жахливий звук зіткнення. З'являється лого «Humeux Fournier» із написом: Humeux Fournier. Убийте нежить, доки вона не вбила вас».
«Непогано!», кажеш ти сам собі, перечитуючи нашкрябаний на серветці уривок, що обіцяє тобі мільйони євро. Але можна й краще.
«Джон Кеннеді-молодший у невеличкому літаку лавірує над Лонг-Айлендом. У нього сильна нежить, він кахикає та чхає без упину. Його дружина Керо-лайн трохи біситься, що й відповідає її дівочому прізвищу: Бесет. Вона пропонує йому капсулу «Humeux Fournier», Джон відмовляється, бо вони страшенно поспішають на весілля його кузини. Тут він починає сильно чхати, і літак цієї ж миті збивається [210] з курсу. З'являється лого «Humeux Fournier» із написом: «Humeux Fournier». Аби ваш ніс не виробляв піке».
Учора ввечері ви вперше покохалися - це була надзвичайна насолода, хоч це й не дивно. Октаве, ти гідний звання спеціаліста з кількості проникнень. Група «REM» на MTV співає: «Це кінець світу, і мені від цього класно!» Тамара наблизилась до тебе, коли ти шукав серветку, аби витерти липучі пальці після щойно злопаної оладки з абрикосовим джемом; вона сама почала облизувати твою долоню, а потім і все інше. Ти підхопив її рух, ваші тіла так сплелися, що розтяти їх було неможливо. її губи злипалися від абрикосового сиропу. Вона злегка пестила тебе своїм волоссям. Шкіра Тамари настільки блискуча, що в ній можна побачити власне відбиття. Одразу після оргазмуутебе знову встав. Такого з тобою не траплялося вже давно. Коли довго живеш із кимось, то друга ерекція поспіль стає рідкістю. Ось чому зараз тобі так добре ви щойно кінчили, дивитесь одне на одного, випили трохи водички, запалили по цигарці, посміюєтеся, а тут, опа!, із одного погляду розпалюється бажання, її «кицька» знову тремтить, твоя біта знов набита. Слоган: «Стомився? - Тамара! І ще оргазмів пара!»
Поки вона спала, краплинки поту, схожі на росинки, прикрашали її плечі та чоло. Це про Тамару писав у своєму романі «Моя подруга Нан» Поль-Жан Туле: «Млява грація креолок, втомлених від неробства». Ти не розумієш, навіщо загубив стільки часу і жодного разу не стягнув з неї трусики. Якби ти знав, що це буде так тендітно... Вона підфарбовує волосся, але воно в неї не біляве, воно мляве. Учора ввечері Тамара їла тараму в басейні «Мажестік» і раптом запитала тебе:
- Приголубити тебе ротом?
- О, твої грудки уже націлені! [211]
- Так, я взагалі спочатку цілюсь, а потім влучаю.
Коли вона повертає голову, усі чоловіки також обертаються. У неї виточений профіль (виточений і витончений, її волосся не біляве, а мляве, її очі лоскочуть і хочуть, усе подовжується, якщо тільки поглянути на неї, навіть величальні промови на її адресу). ЇЇ довге волосся не встигає за нею, йому важко слідувати за Тамарою, воно поколихується за спиною та залишає за собою знайомий тобі аромат: Obsession... Коли ще на самому початку Софі хотіла тебе причарувати, то копилила губки, як Кароліна Еррера в рекламі. Це нагадало тобі, що ви кохалися без гумки.
- Будь обережна, Тамаро, я дуже плодючий.
- Ото злякав! Та я вже десять років приймаю пігулки. Ти хоча б не хворий?
Ви обидва удаєте, наче поснули перед телевізором. Вас «розбудив» Чарлі, який почав кричати у слухавку:
- У нас - СНІД! У нас - СНІД!
- Що?
- Урра! Міністерство охорони здоров'я щойно виділило нам бюджет на кампанію проти СНІДу, ти уявляєш? Десять мільйонів євро без жодного тендера!
Тамара обертається до тебе:
- Що сталося?
- Нічого особливого.. Це був Чарлі.. Ми отримали СНІД.
Наступного ранку ви пожираєте галюциногенні грибочки з Амстердама - псилоциби (по чотири шапки та три ніжки кожному), і ваші розмови набирають нових обертів:
- У тебе дві голови.
- Шафа зараз вибухне.
- Я - суперзірка.
- Мені хочеться подивитися кіно, але навіщо, хіба це природно? [212]
- Доки я второпаю, про що ти питаєш, буде надто пізно тобі відповідати.