І тепер всю ніч не сплю яІз-за тих ото дрібниць,Бо віднині тільки й мрію,Як добратись до суниць.25.2.1970 р. БРИЛА НАД ГОЛОВОЮСкоро навалиться брилаТа, що вісить в житті над кожним, Й чи ви жили, чи не жили -Від вас віднімуть душу й ложку.А тіло ніжненьке твоєКолись зрівняється з імлою,Вуалью очі затягнеЙ навіки станеш ти німою.Тому далеко... не ховайТи квіточок своїх шовкових...Тільки сьогодні буду твій!Тільки сьогодні - чи ніколи.10.6.2001 р. ЗАПРЯЖЕНИЙ ВІЛ У кожного своя доля і своя вербичка, Свій дубочок, свій кленочок і своя криничка.А у мене. А що в мене?- ні двора, ні волі...Запрягла мене держава, як вола у полі.Запрягла і наказала, щоб не зупинявся, І назад щоб вже ніколи більш не озирався.Так волом і проходив я все життя по полю, А сьогодні як вмирати - то згадав про долю.Так і всі ми, вся Вкраїна, вся моя державаСвою волю, свою долю в котрий раз проспала.То ще добре, що знайшовся бравий козаченько, Що державу розбудив він, як ліс соловейко.24.12.2005 р. ЯКЩО ТИ ТОВАРИШПрисв'ячую своїм друзям: Жуковському С.М., задорожному о.Г. Білову П.І. Я за друга піду хоч на кого - у бій, Бо я знаю, що друг не гукне на розбій.Я за друга піду, хай хоч тигр роздере, Бо на підлість мій друг знаю, що не піде.Я за друга піду і у воду, й вогонь, Хай хто тільки посміє зачепити його!Я за друга піду з автоматом в руках, Хай ось тільки кивне, або хай погука.А якщо він гукне, то не стану питать, Чи правий він, чи ні - а піду визволять.А якщо не піду? А якщо завагавсь?Значить, я - боягуз, або правди злякавсь!Значить, з совістю я не дружив, бо не мав.Значить, другом не був, бо я друга не мав.Значить я - сучий син, або просто - лайно.То ж чи варто мене поважать і за що?Бо як друга свого я залишив в біді?-Значить, другом не був ні йому, ні собі.А, якщо хтось і з вас зробить щось навпаки -Я не стану із вами гулять в піддавки.І хай потім мене буде мучить журба, Але другу такому буде тільки - ганьба!!!3.6.1988 р. ПРИМАДонька в тебе, звісно, прима,Що уже і говорить,До найкращих слів всіх - рима,Тут вже нічого язвить.Але, що з красою теюБуде муж її робить,Якщо прима та невміє,Навіть, ліжко застелить?19.3.2004 р. ФІЄСТАСвоєму товаришу П.І. Йому уже восьмий. Ледь ноги тягне, А кожен день йде на роботу,Бо дома сидить його чадо земне,Сидить і викохує вроду.Дивлюсь я на батька, який з усіх силВмикає свого він верстата,І кров б'є у мозок мене молотком, Що жалю немає до тата.Ми всі поголовно клянемо панів,Що совісті в них а ні грама,А ви придивіться до власних синів, До доньок, яка в них програма?Сидять перекормки, як грифи в гніздіЙ весь час тільки ждуть подояння, А мати і батько вже хворі й старі -Виконують всі їх бажання.Не знаю, кого тут винить, кого ні, Чи мамку, чи доньку, чи татка?Та можу я певно одне лиш сказать: У всіх в голові у їх вавка.Та як так в столиці роботи нема?-Дозвольте у вас запитати,А може у когось немає ума,Чи совісті - так би сказати.Я знаю, браток, не мені вас судить, Пробач, що пру ніс не в ті двері, Але, якби міг я тебе не любить -То це б не писав на папері.Не стану повчать, що тобі тре' робить, У кожного є свої вади,Але, коли завтра тебе будуть бить, Відверто скажу: буду радий.Й коли каже донька - роботи нема, Я ствержую чітко, що честі!А в батька і мамки немає ума,Що все потурають Фієсті.23.4.2003 р. КОЛИ ПАЛАЄ ДУШАТаке натхнення, Боже мій,Варт заглянути в очі їй.Уся душа вогнем палає,Мов в неї жар хтось підкидає.Звідки та сила почуттів,Що жінку б ту, як кажуть, з'їв?Й за ту коротку з нею мить -Ти ладен їй служить й служить.17.9.2003 р. ІДУ ЛЮБИТЬ!Прожила моя кохана вже зі мною сорок літ, І не знає як зварити чоловікові обід.