А листя падають...

І, навіть бурями, як пухом -
В далекі простори стрілять.
А ти мов в Космосі зависла -
І ні туди, і ні сюди,
Ну скільки можна ждать до себе
І повторять: прийди, прийди.
Не знаю, де береш терпіння,
Звідки те золото й срібло,
І звідки в вас ота підступність -
З якої йде добро і зло?
16.1.1983 р.

БУВАЮТЬ ДНІ
Бувають дні що хочеться сміятись,
А іноді не плакать, а - ревти,
І в цьому винувата не погода
А ти, моя кохана, тільки - ти.
Чого тобі в цім світі не хватає? -
Ірпінь, гаї - всі в тебе у вікні,
І солов'ї всю ніч романси грають,
Як Паганіні на одній струні.
Коли таке над нами ясне небо,
Що, навіть, Місяць не бажає спать,
Так що, жінки скажіть, чого вам треба,
Коли вас люблять і завжди хотять?
15.6.2001 р.

ЩОБ БУТЬ ГЕНЕРАЛОМ
Вечірня зіронька над нами
Манить завжди у синь полів,
Де я зустрівся вперше з вами,
Серед скрипучих ясенів.
І поки шепчуть зорі з гаєм,
І поле з вербами шумить,
На сто відсотків запевняю:
Я буду жить! Я буду жить!
А прийде смерть, то буду знати,
Що генералом був в житті
Бо, щоб лінився я кохати -
Сидів би й досі на печі...
Бо той не жив, хто не любив,
Бо чим ти можеш тут пишатись,
Що сам себе ти обдурив,
Якщо не зміг ти закохатись.
О, любі миленькі жінки,
Я хочу й ще вам нагадати:
Щоб Місяць був яснішим дня -
Треба кохати і кохати.
О, любі миленькі жінки,
Краса небес від вас залежить,
Отож, кохайтесь і любіть,
Адже сам Бог за вами стежить.
Із губ твоїх я п'ю кохання
Проби найбільшої - бальзам,
Із губ твоїх я п'ю шампанське,
Яке й панам не по зубам.
Й чим більше п'ю - більше люблю,
Бо я кохаю, я - живу.
27.1.1997 р.

РОЗУМНІ...
Ніхто нікого не слухає,
Всі стали розумні такі,
Що нікого й нафіг послати,
І все це сьогодні, в ці дні -
Коли треба нам, як ніколи
Всім світом зібратись в кулак,
Коли є бен ладени, буші
І гине останній байбак.
11.10.2001 р.

НЕ ХВАЛИ ЖІНКУ
Хочеш, щоб не вкрали жінку -
Не старайсь при всіх хвалить,
А кажи, що та, як кобра,
І весь день вона сичить.
Не хвали ніколи жінку,
А то, брате, відіб'ють,
А як будеш ти впиратись
То, гляди, ще й писк наб'ють.
Не хвали свою дружину,
А кажи, що п'є та п'є,
Що неряха, що розтяпа,
Й місяцями не дає...
Не хвали ніколи жінку,
А кажи, що помело,
І не встигнеш щось сказать їй -
А вже знає все село.
І що дуже любить гроші,
Тут ось дав - і вже нема,
Не готовить, не цілує,
Ну не жінка - а війна.
28.5.2005 р.

ВІЧНЕ ЗЛО
Людині, що душа зі зла -
Буть треба далі від срібла,
Бо в тому світлому металі -
Всі наші біди і печалі.
Бо там, де золото й срібло -
Там проживає тільки зло.
З-за них - і вбивства й грабежі,
Розпуста, секс і вояжі.
Невже, для справжніх нам стосунків
Мало троянд і поцілунків?
15.6.2001 р.

ВІДШУМІЛИ ВІТРИ
Відшуміли вітри в полі,
Зник вечір з росою,
Сижу сам в холодній хаті,
А думки - з тобою.
Цілу нічку обнімають,
Лізуть під сорочку...
А над полем бродить Місяць
З зорями, як квочка.
А під Місяцем дрімають
Втомлені діброви,
Ніби, люди замучені,
Насупивши брови.
Відшуміли вітри мої,
Б'ють поклони Богу,
І невже пора збиратись
Вже мені в дорогу?
18.9.2003 р.

ЧАРІВНИЙ СОН
Так, як вечір, моя люба, в небі заіскрився,
Я як в сон чарівний - в тебе тут же провалився.
8.2.2004 р.

КРОК ДО ВІЧНОСТІ
Відпливли вже ті деньочки,
Відшуміли ті жита,
Як зривали ми волошки
Й забували про літа.
Ну а зараз, що казати,
День прожив - ото й радій,
А про те, що буде краще
Тільки , братику, помрій.
Що не день - до Бога ближче
Ну і, звісно, до зірок,
І невже мені до Нього
Залишився всього крок?
27.10.1987 р.

ПРО ПОРЯДНІСТЬ
Кого не стрінь - то всі порядні,
Кого не стрінь - то всі святі,
А вийдуть з дому Колі, Насті -