А листя падають...

Наганяють сум.
А над ставом верби,
Мов діди схилились -
Від моїх тривожних
Й невеселих дум.
17.6.1992 р.

ХОЧЕТЬСЯ НІЖНОСТІ
Хочеться ніжності й тепла
І з кожним роком - більше й більше,
І я не вірю, що колись
В мій світ прийдеш не ти, а інша.
Не вірю я, що жар душі
Перегорить колись з роками
І тільки пам'ять про ті дні
На згадку лишиться між нами.
Про те гарнюсіньке дівча -
Яке так мило сокотіло,
Я пам'ятаю як воно
Так як і я в ту ніч тремтіло...
І хоч сьогодні вже старий,
І крутить вже старече тіло,
Та як би я хотів, щоб знов
Оте дівча засокотіло.
18.6.2001 р.

ПРО КОХАННЯ
Мабуть, ти думаєш, браточок,
Що жіночку свою кохав,
Коли із вечора до ранку
Ти те й робив, що цілував.
Але ще є і інший погляд,
Про те що кажемо любов,
Адже любов похожа чимось
На шепіт вітру, шум дібров.
Адже любов не тільки в тому,
Щоб те й робить, що... цілувать,
Коханим теж потрібні гроші,
Бо треба й діток годувать.
І на кохану не дивитись
Так, як Росія на Кавказ,
Любов, як ждеш і не діждеся,
І кожен раз, як перший раз.
20.1.1997 р.

ШУКАЮ ПІДКОВИ
Іду по вулиці життя,
Де я знайшов свою підкову,
І, ніби, вже в останній раз
Дивлюсь на тебе, як на школу.
На те, як маківка лице,
На ті грайливі кавунцята,
Що манять также, як колись,
Ніби, в завітний рай дверцята.
О, як же хочеться схопить
Те щастя, вибачте, зубами!
І вічно ніжність з нього пить,
І любуватися ночами.
4.10.2001 р.

Я ЖДУ ТЕБЕ
Я не боюсь признатись, що люблю!
І за слова свої відповідаю,
І що тебе завжди я ждав і жду,
Бо інших я не відав і не знаю.
І я нічого в тебе не прошу,
Але щоб міг - я б всю тебе злизав би,
Як злива ниву золоту,
Як Квазімодо Есміральду.
Я не соромлюсь, що тебе люблю
І за слова свої відповідаю,
Бо я до тебе все життя іду,
Бо інших я не відав і не знаю.
17.8.2004 р.

СВОЇЙ ЦАРІВНІ
Все я мав, і все я перебачив,
Де мене мій Янгел не носив!
А тебе - вродливу і горячу,
Мов, сьогодні вперше я відкрив.
І хоч знаю, ти не - королева,
Навіть, не княгиня, не весна,
Все ж з тобою почуваюсь левом,
Дівчинко-царівно ти моя.
Б'ють часи людського повноліття,
В серці повна ваза почуттів,
Бо в житті таку шукав я квітку,
Щоб до неї, ніби, птах летів.
Хай жінки хихикають про себе,
А знайомі дивляться крізь сміх,
Та лише за посмішку єдину
За твою - я поміняю всіх.
Миленька моя любов-людина,
Ну чому, скажи, моя весна,
Ми зустрілись в другій половині
А не в першій половині дня?
Світить Сонце, голубіє небо,
Жайвір колокольчиком дзвенить;
Ну чому від тоді, як зустрілись -
Хочеться і хочеться любить?
Все життя я мріяв про кохання -
Що аж сам від нього розтовстів...
Але, щоб робив я з ним, кохана,
Щоб тебе не дай Бог не зустрів?
Аби ти пройшла не зупинилась,
Аби ти свій погляд відвела,
Або, щоб дорогу освітила,
А сама - до іншого пішла.
4.1.1989 р.

ГРУША - ДИЧКА
Пам'ятаєш, мила,
Ми гриби збирали,
Я втікав від тебе,
Ти наздоганяла.
Надворі світило
Сонце вересневе,
Як я був щасливий -
Що була весела.
Пам'ятаєш, в лісі,
Де росла калина -
Ти тоді сиділа,
Взявшись за коліна.
Я очей не зводив,
Дивлячись на небо,
Те, що визирало
Із-під брів у тебе.
Потім ми трусили
В лісі грушу - дичку,
І зробив я з тебе
Жінку - молодичку.
Поцілунки сипались,
Ніби блискавички -
На твої рум'янчики,
На твої сунички.
Пам'ятаєш, в лісі
Яблука зривала
І мені ти вірність
Вічну обіцяла?
Обіцяла, мила,
Ти мене любити
І в житті ніколи
З іншим не ходити.
Так чому ж, кохана,
Як прийду додому -
То тебе ніколи
Не знахожу в ньому?
Може знову в лісі
Ти гриби шукаєш,
І комусь,як вперше -
Вірність обіцяєш?
14.3.1978 р.

ПЕРШИЙ РАЗ
В житті ніколи не забуду