А листя падають...

ПРО ТЕБЕ
Від каблучків аж до очей,
На що не гляну - все пече:
Ті грудоньки, ті губоньки,
Неначе в лузі квітоньки.
Чим більше я на їх дивлюсь -
Тим більше я за них молюсь,
І Бога вічно прославляю,
Що він мені їх посилає,
Бо в світі більшої краси -
Вже не шукай, і не проси.
15.9.2004 р.

ПИЙ НЕКТАР!
Пий нектар поки квіти цвітуть,
Поки батько із матір'ю живі,
Поки мила твоя чарівна
І ровесниці надто вродливі.
Пий нектар поки поле шумить
І вигукують квітами гори,
Коли хочеться пить ще і пить
І пірнати в те звабливе море.
Пий нектар. Не лінись, не жалій!
Той хто п'є - тому й Бог підливає,
Бо в отих, хто цей любить процес -
Щастя з дому кудись не втікає.
Пий нектар! Не лінись, не жалій,
Людське щастя - то мить випадкова,
Бо у вогнищі тому бажань
І знаходиться наша підкова?
11.7.2001 р.

КОЛИ ЦВІТЕ ЧЕРЕМУХА
Коли цвіте черемуха в гаю,
Я чую голос милої: люблю!
І ти мене у тому не вини,
Що в нас в гаю шепочуть ясени.
Мене ще так ніхто не цілував,
І слів чарівних стільки не казав,
І ти мене у тому не вини,
Що я не можу жити без весни.
Розцілую з ніг до голови,
Тільки ти прийди, прийди, прийди,
І мене ти в тому не вини,
Що не можу жити без весни.
Поцілуй мене ти, поцілуй,
І мене ти в тому не винуй,
Що цвіте черемуха в гаю
І що я люблю тебе, люблю!!!
6.8.2004 р.

ЗАВОДНІ ПІВНІ
Коли весна гуляє в полі
І чути щебіт із дібров,
О, як же хочеться з тобою
Мені зустрітись знов і знов.
Поговорити про минуле,
Згадать про ті далекі дні,
Коли були ми молодими
І заводними, як півні.
Побалагурити про будь-що,
Як це у ті далекі дні,
Коли були ми всі зірками
І ще не в міру запальні.
Поговорити й пошептати,
Скупнутись в полум'і очей,
Поки гукне додому мати,
Щоб йшли дивитися хокей.
2.12.1997 р.

ПРИЙДИ!
Душа моя від щастя п'яна
Як ти по вулиці ідеш.
Можливо в цих рядках, кохана,
Себе, як в люстерці знайдеш?
І десь у серці пожалієш,
Що ти не стала - а пройшла,
І квітами краси своєї
Мене поніжить не змогла.
Я знаю,- серцю не накажеш,
І знаю, - все тобі прощу.
То хоч коли ідеш повз мене -
То посміхнись мені, прошу.
Я так тебе давно чекаю,
Що навіть важко уявить,
Душа моя, як роси в полі
Вогнями всіх світил горить.
Хочеться десь піти у поле
І на все небо закричать:
-Прийди до мене хоч на нічку,
Прийди про щастя пошептать.
Прийди, прилинь, примчись, як вітер,
Так як весною в ліс - дрозди,
І принеси в мій дім кохання...
Прийди, згвалтуй, але прийди!
Я знаю, світ жорстокий надто
І не людям про це судить,
На все у світі Божа воля,
А нам приписано - просить.
То ж може ти хоч на Великдень,
І я в це вірю - ти прийдеш,
І повну пазуху гостинців
Мені на свято принесеш...
14.7.2007 р.

ЖИВИ І ПОСМІХАЙСЯ
Не плач за тим кого не вернеш,
Не мрій про те - чого нема,
А бережи свої ти нерви,
Бо де здоров'я - там весна.
І радуйсь тим, що ти людина,
І тим, що поки ще живий,
І що не вмерла Україна,
Бо є народ, хоч і німий.
23.6.2004 р.

ТОБІ, МОЯ НЕНЬКА!
Щоб всі Україну любили як я -
Напевно б теплішою стала земля,
Напевно б у світі проблем не було,
Бо люди б забули про горе і зло.
Бо варто лише на людей подивитись -
Як хочеться жити, любити, творити,
Бо всі вони хочуть любить і кохать,
Бо очі у всіх нас бажанням горять.
13.12.1968 р.

СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЬ
Надімною мороз і мороз,
Надімною мете завірюха,
Й раптом погляд твій, ніби прогноз -
Насторожив, як зайчику вуха.
Бо та посмішка - меду потік,
Бо той погляд - то сонячний промінь
Від якого я думав що втік,
А він знову розлився у повінь.
Твоя посмішка - сонця потік,
Що розлився у море нейтронів,
Що направила ти у мій бік
Як щедевр, який вартий мільйонів.
Ой, ви коні мої, ой ви коники, -
Нерозумні мої скакуни,