А листя падають...

Знаю, що сьогодні в тебе
Тільки - хі, та ха-ха-ха,
І щоб десь знайти при шляпі
Молодого чувака.
І, крім вмазать і побуцать -
Більш нічого в голові,
Як в вертухи, що все літо
Прострибала по траві.
І сірйозності у тебе
Стільки, як у віслюка,
Який дивиться на небо
І кричить: і-ааа, і-ааа.
А що батько десь сумує,
В мами руки, мов в іржі,
Доньку все те не хвилює,
Ніби їй вони чужі.
Тільки все проходить швидко -
Перші радощі, любов,
Й появляється дитинка
Від любові до... дібров.
Й донька знов до татка й мамки
Тягне руки: поможіть,
І що в мене є дитинка,
Ви ж нікому не кажіть.
Далі буде й ще страшніше,
Чоловіче, пам'ятай,
А тому своїй дружині
Й доньці теж не потакай.
Бо як сам ти їх не спиниш,
То на їх ти не надійсь,
Бо себе ще жодна жінка
Не спинила від тих дій.
1.10.2007 р.

КРИК ДУШІ
Любов завжди - то крик душі,
Бо, де любов - там і вірші.
14.5.2004 р.

ПЕС
Ходить пес на скрипці грає,
Діткам в очі заглядає,
Згадує як був щеням,
Як він спав в хліві з телям.
Як ганяв зайців по полю
І ломав в грядках квасолю,
Як з малою дітворою
Грався днями під горою,
Заглядав їм пильно в очі,
Щоб вгадать, що хлопці хочуть.
І не думав пес тоді -
Пройдуть роки молоді,
Що прийде колись зима
В нього ж валянків нема.
Й так йому журливо стало,
Що улігся біля ставу,
Й цілий день, немов в віконце
Через став дививсь на Сонце.
А як день пройшов і в став
Ясний Місяць з неба впав -
Пес тоді з трави піднявся
І до Місяця підкрався.
Й там у лузі серед трав
Хтось до песика сказав,
-Слухай, песик, щоб ти вмився,
І себе ще причесав,
Я б тебе, як в юні роки
Тут при всіх поцілував.
Бо коли ти об'явився -
Я як виплив з небуття,
Де ж ти стільки літ носився,
Ну, розказуй, як життя?
16.1.1983 р.

ГІРКИЙ МЕД
Жінок потрібно всіх любить.
Ця квітка - неповторна
Поки медами ще пахтить,
Поки вона моторна.
Як цвіт розвіється, мов дим -
То хто на неї гляне?
Мед стане, як полинь - гірким,
А квіточка - зів'яне.
30.6.2006 р.

НАЙКРАЩІ ВЧИТЕЛІ
Всі філософи великі
То - найкращі бджолярі,
Бо, якщо відверто, бджоли
То - найкращі вчителі.
Бо бджола научить вуйка
Як разом співіснувать,
То ж, хто любить з медом жуйку -
Мусить азбуку цю знать.
9.6.2006 р.

ОСІННІЙ КАРНАВАЛ
Сріблять верби в лузі віти
Під дощами на вітрах,
Зажурився Гідропарк наш
І в очах з'явився страх.
Що про нього всі забудуть
Аж до самої весни,
Поки знов його розбудять
Молодечі голоси.
Ну а поки вітер злиться
І голосить, як шакал,
То юнак дівча цілує
Під осінній карнавал.
9.10.1968р.

КОХАНІЙ ЖІНЦІ
У Вас очі сміються,
А душа аж сичить,
Це, напевно від того,
Що Вас вчили любить.
Тих, хто Вас поважає -
Треба теж поважать,
А не так, як дівчисько -
Де й не треба хвицать...
Видно, двох інститутів
Вам замало було,
Як не в змозі утямить,
Де добро а де зло.
А тому не збираюсь
Вас, міледі, судить,
Бо, щоб бути коханим -
І самій тре' любить.
А тому не збираюсь
Вас, графиня, повчать,
Бо, щоб Вас поважали -
Тре' й людей поважать.
І собою б не радив
Вам нестись, як горшком,
А тим-більше, як горщик
Той з простреленим дном.
Ви не любите, люба,
Ні себе, ні людей,
Хоч я думав - Ви справжня,
Родом із архідей.
А горілка для жінки -
Як корові сідло,
То ж не дивно, що й досі
Не схопив Вас ніхто.
Бо заміжній потрібно
Прасувать і варить.
Ну а ти, що ти вмієш,
Крім, як буцать і пить?
Та і те, що навариш,
Не в образу сказать:
Ви мені, вибачайте,
І коти не їдять.
2.10.2006 р.

ЛОКШИНА
Можливо хтось й моїй дружині
Так само як і я чужій
Локшину вішає на вуші,
Клянучись в вірності своїй.
Проте, його я не виную,