А листя падають...

ГРУДОНЬКИ
Шепотіли квіти в лузі,
Розмовляли з вітерцем,
Я стояла під вербою
З кучерявим молодцем.
Пригортав мене до себе
Й дуже сильно цілував,
А над нами в синім небі
Місяць з зорями гуляв.
Солов'ї всю ніч співали,
Стали хмарки танцювать,
Довго думала-стояла,
Чи давать, чи не давать?
Мабуть так робила мати,
Та й бабусенька мабуть...
А тому і я рішила
Дать скраєчечку... чуть-чуть.
А як став він обнімати
І ще більше цілувать,
То забула і про матір,
Хай вони мене простять!
Загорілись роси в лузі,
Ось і ніч зустрілась з днем,
І не стрималась я, друзі,
Бо горіло все вогнем!..
Скільки людям дано жити,
Де ті радощі в житті?
І рішила допустити
Аж до самої... душі.
Все над нами закружилось -
Небо, сонце, квітоньки,
Коли він мене в тім лузі
Обійняв за грудоньки.
9.7.1981 р.

ПАМ'ЯТЬ
Ти, брате, жінці довіряй,
Але очей не відривай,
Бо та як відійде від хати -
Стає щось з пам'яттю у Нати.
А потім вже хоч вбийте Нату,
А жінку тягне в іншу хату.
22.5.2004 р.

ШАМІЛЬ
Чи думав ти хоч раз, Шаміль,
Коли виходив з тебе хміль,
Скільки тебе людей кляло,
Що крав у бідних барахло?
А в тебе ж ще маленькі діти,
Раптом на їх ті підуть біди?
Чи думав ти, який ти біль
У душі їх несеш, Шаміль?
Бо всі оті людські прокльони
/Будь певен! - то не забобони/,
Вони безслідно не проходять,
Вони своє завжди знаходять:
То твоя карма, то твій гріх,
Що перейде на них усіх.
Й чекати довго не заставить -
Виложиш більше під заставу.
Бо Бог такого не прощає,
І це вже навіть й дурень знає.
Невже це твій уклад життя,
Нічого тут не втямлю я?
Ну хорошо, ти вкрав, продав,
Потім на пийло поміняв...
Потім обкакавсь, обригався...
Невже для цього ти старався?
А далі що? Ще вкрав, попався,
І з рідним домом розпрощався.
І пам'ятай, що так і буде,
Колись тебе візьмуть за груди
І витрусять негідну душу,
Й по полю, як лайно розтрусять.
16.7.2004 р.

ЯКБИ ЗНАЛА...
Я б все тобі віддав, дівчино,
До останнього гроша,
Та, нажаль, в моїй кишені
Як у того латиша.
Тут дівчина посміхнулась,
Прицінилась, підійшла,
Губки бантиком скрутила,
Ще й за плечі узяла.
Пильно в очі подивилась,
-Знала б я, що ти козак,
Та ще й зможеш повторити,
То дала б тобі і так.
10.2.1992 р.

Я ТІЛЬКИ ТВІЙ
Так як прийшла, так і пішла -
Ні шість, ні п'ять,
І як свічки горіли в хаті,
Так і горять.
Якийсь нечистий дух в тобі
Мабуть живе,
Якщо не можу ну ніяк
Я обійти тебе.
Ну що я можу як той гріх
В мені сидить,
І хочеться її й тебе -
Вас всіх любить.
16.10.1992 р.

ДУМАЮ ПРО ТЕБЕ
-Весь час я думаю про тебе,
Хочеш? - тобі я присягнусь,
А свідок в цьому - Місяць в небі,
Ось тобі Хрест - перехрещусь.
І хоч душа належить іншій,
Але сьогодні - тільки твій,
Бо так чомусь побути хочу
Я в ніжній посмішці твоїй.
6.2.1992 р.

ТАМ ДЕ ГОРИ
Як би я пішов в те поле
Де збирають виноград,
Де дівчата, ніби дрофи
Манять в поле погулять.
Де в садку співають птахи,
Цвіркунці всю ніч цвірчать,
Там де Танькі і Домахи
Від бажання аж пищать.
А навколо скільки зору -
Ніде сісти, ніде стать...
І дівчата, як сороки
На все поле стрекотять.
Ой, дівчата, ви, дівчата,
Ви мої голубоньки!
І до чого ж солоденькі
В кожної в вас губоньки.
19.8.1973 р.

МАСКУВАЛЬНИЙ КОСТЮМ
Колись я думав що краса -
Вона із золота й срібла,
Але, коли я роздивився,
То зрозумів, що помилився.
Краса - то всього той костюм
Творить в якому легше глум.
В красі я бачу елемент -
Як відволікаючий момент,
Й поки захоплений ти нею -
Вас зроблять козликом, свинею.
Отож, як роси в полі грають -
Не ми а ті нас вибирають,
Й поки бажання в жінки грають,
Куди піде - то скрізь приймають.