А листя падають...

Адже ти, дійсно, божий дар,
Який сангам, який пожар!
І хоч старий я - звісна річ,
Та це була - найкраща ніч.
8.1.2005 р.

ТИМ, ХТО ЛЮБИТЬ БРОВИ
Щоб до її душі добратись,
Треба хто-зна як постаратись,
Бо у корову, чи в кобилу
Не закохається Данило.
А говорить подібні речі
Може лиш той, хто падав з печі.
Чхать я б хотів й на архідею,
Щоб не було кохання з нею.
Бо той хто ту полюбить душу
В якій від ніг по горло вуші,
Ще й морда, ніби, у корови
Може лиш той - хто любить брови.
8.1.2005 р.

ГРУДАСТЕ ЩАСТЯ
Таке мале й таке грудасте...
От вже дав Бог Марії щастя!
27.5.2005 р.

НЕ ЖДИ
Не жди,- минулого не вернеш,
Те що було колись - забудь,
Й прибережи примхливі нерви,
Що спать ночами не дають.
Краще згадай про ті ти ночі,
І ті чудові вечори,
Коли ще нас бентежив Місяць
І величаві явори.
Коли закоханим у місті
Вже, майже, ніде і пройти,
Зате у нас - куди не ступиш,
Й куди не глянеш - я і ти.
27.6.1957 р.

ЩОБ АЖ ХИТАВСЯ ВЕЧІР
Мої вже друзі відлюбили,
Жінки для них - що чорту рай.
Мені ж, пробачте, за нескромність,
Їх хоч вагонами давай!
Щоб міг, я б всіх їх перетрахкав,
Щоб міг - усіх перекохав,
Та тільки жаль, що наш Всевишній
Такого права нам не дав.
-Ну ж, -скаже хтось,- і апетит в вас! -
Що і за ніс не відірвать,
Але ж сам Бог створив це Чудо -
Щоб всі могли його кохать.
Можливо хтось назве жуїром,
Але, дозвольте, заперечить.
Жінок потрібно так любити,
Щоб аж всю ніч хитався вечір.
20.10.2001 р.

ЗАЛЮБУЮ, ЗАКАТУЮ...
У твої веселі очі
Впало небо голубе,
Залюбую, закатую
Поцілунками тебе.
Заведу в зелене поле,
Де шепочуться жита
Й буду так любить і ніжить,
Поки скажеш:
-Я - твоя!
Й під Чумацьким битим шляхом,
Де гуляють скакуни
Ми простелем наше ложе
З чебрецю і бузини.
І скажу:
-Моя кохана,
От де ніченька була!..
А якби ти відказала,
Щоб тоді сама знайшла?
У твої веселі очі
Впало небо голубе,
Зацілую, закатую
Поцілунками тебе.
13.1.1992 р.

КОЛИ ВРИВАЄТЬСЯ ЛЮБОВ
Коли ніжність у душу вривається,
Ніби, вітер із поля в гай,
Ти не знаєш, що в ній відбувається,
І що твориться в ній - не питай.
Не питай, чому очі, як вогники,
Що готовий тебе 'розтерзать',
І схопити за плечі, за грудоньки
І всю ніч смакоту ту лизать.
Бо таке в моїм серці щось твориться,
/Це словами не просто сказать/.
Боже мій! О, якби тільки знала,
Як же хочеться квіти ті рвать.
13.1.1992 р.

АБИ ДО НЕЇ ПРИТУЛИТИСЬ
Варт подивитись в очі їй,
В душі, як в полі - буревій.
Душа таким вогнем палає,
Мов з неї жар хтось викидає.
Звідки та сила почуттів,
Що жінку б ту, як кажуть,- "з'їв"?
Й за ту коротку з нею мить -
Ти ладен їй, як раб служить.
Ще й будеш кожен день молитись,
Щоб ще і ще раз притулитись.
6.9.2003 р.

КВІТУЧЕ ПОЛЕ
Любов - це як квітуче поле,
Куди не ступиш - все цвіте,
Де кожна квіточка вас коле,
Де кожна квіточка вас жде.
Де кожна квіточка то - крик,
Якщо і справді ви мужик.
Бо хто не хоче в юні роки
У світ чудес зробити кроки?
Спустіться з неба, добродії!
Любіть жінок! Нехай радіють.
6.9.2003 р.

ПОКИ МОЛОДИЙ
Коли йде старість - мовить мушу,
Спочатку віднімають секс а потім душу.
В тебе ж, мій брат, резерв ще є...
Ото й люби - поки дає,
І не шукай чого не треба,
І дякуй Господу за небо.
Бо що чарівніше на світі
Ніж поле, жінка, небо, квіти
І ті джерельця божих чар,
Що вічно нас кидають в жар?
5.4.2003 р.

МАРЕВО - РІКА
Я все життя біжу до тебе,
А ти як марево-ріка,
Яка пливе по горизонту,
Коли на вулиці жара.
Й чим швидше ми мчимось до неї -
Тим швидше та біжить від нас,
І наші пустощі уносить,
Як перший і десятий клас.
І скільки б хто не біг до неї -
Я знаю, що не добіжить,