А листя падають...

Так як і нам уже ніколи -
Ті роки вже не зупинить.
26.3.2003 р.

ХОЧ ПОГОВОРИ
Я знаю, що мене не любиш,
Так як і я тебе давно,
Бо вже не ті ми маєм губки,
Що чарували все село.
Вже не чекаю поцілунків,
То хоч постій, поговори,
Й згадай як ми дивились в небо
Там, де шептались явори.
Коли душа бажала грому,
А серце - ніжних блискавиць,
Коли хотілось пити щастя -
Відразу з всіх твоїх криниць...
26.3.2003 р.

А ВОГНИК ДОГОРЯЄ
Вогонь кохання догоряє,
Немов, зимовий світлий день,
І небо згадки замітає
Листям відспіваних пісень.
І тільки спогади далекі -
/Немов, дитинства маяки/,
То, ніби, спалахи небесні -
Про наші втомлені роки.
17.6.2003

В РАЮ ТВОЄМУ
Як би я в гаю з тобою
Десь хотів заночувать,
І твої шовкові квіти
Цілу нічку цілувать.
І дивитись на ті квіти
Як на витвір кращих мрій,
На все те, що ти, як свято
Держиш в пазусі своїй.
І хай щоб там говорили! -
А тебе завжди кохать,
Бо хто-зна чи ще прийдеться
Нам в цім світі гостювать?
12.3.2004 р.

В ГАЮ КОХАННЯ
Дівочі очі, як бальзам,
Скільки тривог приносять нам,
І ті колінця, й ті стегенця
Хіба не достають до серця?
Тягнуть до себе, як магніт -
Скільки себе вже знаю літ.
Бувало сяду десь під гаєм
Там, де дівчата загоряють
І думу думаю собі,
Де ж ви були усі тоді -
Коли душа з штанішок рвалась,
Коли нікого не боялась,
Коли в гаю мого кохання -
Жили лише одні бажання.
15.3.2004 р.

ЗОЛОТА ОСІНЬ
Наступила осінь - золота пора.
За твою лиш посмішку все б віддав з двора.
Дав би все, що маю, в цьому не вагайсь,
Тільки не лінуйся, тільки посміхайсь.
4.7.1994 р.

НЕРОЗГАДАНА ІСТОТА
Знаю, жінку оспівали
Хто як міг і як хотів,
Все ж, щоб все чого та варта
Описать - не хватить слів.
Сотні років над цим чудом
Потрудились чаклуни,
Й то, як слід все зрозуміти
Не змогли, навіть, вони.
Вздовж і впоперек над нею
Працювали всі знавці,
Та і ті не все сказали,
Що було на язиці.
Звідки в їх те розмаїття
Незвичайних почуттів,
Що до неї, як до меду -
Мчаться всі з усіх кінців?
6.9.2001 р.

НАЙКРАЩЕ СЛОВО
Я не шукаю слів магічних
Якими б зміг тебе назвать,
Та з образом самим міфічним -
Жінку ні з ким не порівнять.
Тому у самих світлих фарбах
Тебе хотів би змалювать,
І як не дивно а це слово
Ніде не міг я розшукать.
Проте, негадано - нежданно
Прийшов до того, так сказать,
Що слова кращого про жінку
В світі нема, як слово -'б..дь'.
Скажіть, в якій літературі
Хтось недоторканих хвалив?
Поки таких не пам'ятаю,
Хоч вже й до пенсії дожив.
16.3.2004 р.

ЯК ПРОТРУБИТЬ РОЖОК
Не сьогодні - завтра зацвіте черемуха,
І повіє вітер ніжністю з дібров,
І з дворів із гаміром, лементом і вереском
Вибіжать з дівчатками хлопці по любов.
Заспіває віволга соло десь на вигоні,
І протрубить весело пастушок в рожок,
І тоді ти ,миленька, сонячна і зоряна,
Знаю, що до мене теж примчиш в лужок.
4.4.1990 р.

В САДКУ КОХАННЯ
Я люблю як просвічує сонце спідницю
І оголює вітер твої грудоньки,
Коли мчишся до мене ти через пшеницю
Й за тобою біжать волошки.
Я люблю як співають синички
Цілий день у зеленім гаю,
І хапати губами сунички,
Що дозріли в твоєму садку.
17.6.1990 р.

ЛАВАНДА
З твоїх очей беру я силу,
З колін - відвагу і тепло,
І, уявить не можу того -
Якби цих квітів не було.
Бо в кожній жінці є троянда,
Є і ромашка, і бузок,
Там вам і маки, і лаванда -
Найкращі всі із всіх квіток.
І та із прорізем спідничка,
І той оголений пупок -
Хіба то є не та крамничка,
Де ми шукаєм свій цвіток?
13.4.2000 р.

ЗАПІЗНІЛИЙ КОРОВАЙ
Як палала душа - ти втікала,
А сьогодні проснулась, гай-гай,
Як твоя вже краса переграла,