А листя падають...

Ну а личенько дівоче - ніби сонечко горить.
А які у неї очі, а якії грудоньки! -
Що не в силах від дівчини відірватись, відійти.
Як же можна від такої десь піти,
І чи можна без кохання розцвісти?
Як же хочеться те личко, що горить -
Обнімати, цілувати і любить.
Поле з зорями до ранку ніч шепочеться,
Ой, як хочеться хлопчині... Щастя хочеться!
9.7.1981 р.

НА ТАНЦПЛОЩАДЦІ
Магнітола стогне джази, ніби караул,
В клубі крики, сміх чумазих і нестерпний гул.
Ось реве Адам в матросці, як колгоспний бик,
Вже й Петро від того танцю вивалив язик.
Тут і Єви-королеви, ви мене держіть! -
Всі як одна демонструють голенький живіт.
Кожен може ту дівчину взяти пергнуть...
І при всіх їх цілувати, за пупок торкнуть.
Ті ж, від теї трясці-ласки ладні впасти ниць,
Аби всім піддати жару від своїх сідниць.
З боку ніби і цікаво глянуть на той блуд,
Але як батькам дивитись і все те збагнуть,
Як їх діти-акробати /й це в п'ятнадцять літ/
Вже таке вони всі знають, що не знає й світ?
17.7.1981 р.

ВСЕ ЯК В РАЮ
Квітне вишня у садочку
Й чути скрізь бждолиний гул,
А під нею в холодочку
Хлопчаків зібрався гурт.
Тихо-тихо. Не шелехне,
Ніби, в божому раю,
За метеликом мчить хлопчик,
Щоб спіймать його в гаю.
Ну а я дивлюсь на небо -
Десь в заоблачні світи,
І не хочеться нікуди
З цього світу десь іти.
5.10.2006 р.

НАЙДУРНІША ІСТОТА
Світить Сонце над полями,
А під Сонцем вічна гра.
Накохавсь, наніживсь, діду,
І додому вже пора.
Руки вже робить не можуть,
Ну а ноги вже ходить,
То й навіщо жить старому,
Як у нього все болить?
Ну а тим, хто ще молодший,
І ще в жилах кров кипить,
Раджу менше працювати
Тим, хто хоче довше жить.
Придивіться до приматів,
І на весь тваринний світ:
Не працюють, не будують,
І живуть мільйони літ.
І не тре' їм інститутів,
І не хочуть буть людьми,
Бо на їхню думку дурнів
Більш нема ніде, як ми.
І не слухайте нікого,
Хто вам скаже: в праці суть,
Якщо звісно з вас хто хоче
Все життя приматом буть!
5.10.2006 р.

САМА ПРИБІГЛА
Сучий син прибіг з весілля,
Й так спішив, аж почорнів,
І додому за собою
Й шефу жіночку привів.
-Де ж ти взяв таку красуню?-
Шеф до пса, що бив хвостом,
-Де я взяв? Сама прибігла
За собачим поводком.
10.6.1992 р.

ДИКИЙ ТУР
-Нині виживе не щедрий
А хутчіше - 'жлоб з жлобів'.
Так, пробач мені кохана,
Рідний уряд захотів.
А як жінка те почула,
Застрочила тут же вмить:
-А якщо почався ринок? -
І мені пора платить!
-А за що, які заслуги,
Ти ж не вариш, не переш?
-А за те, що так як нічка -
'Дуньку' приступом береш.
-Розлучись, чого гвалтуєш,
Нічого з садистом спать...
В світі стільки 'безробітних,'
Тільки свисни - прибіжать...
Тут дружина спохватилась,
І примкнула свій базар,
-Хочеш ти мене позбутись,
Щоб ходить самому в бар?
Щоб гуляв, як тур у лісі?-
Тут, браточок, не хитруй!
Ну а фігу ти не хочеш?-
Краще вже мене...гвалтуй!
12.1.1992 р.

ПОКЛИК ЖИТТЯ
Не день а казка. Сонце світить,
Кує зозуленька в садку,
А біля річки на травичці
Свою красунечку я жду.
О, як же гарно в білім світі -
Коли майне її коса,
Стаєш і сам, як в небі Місяць,
І сам сіяєш, мов роса.
Хочеться ніжити їй личко,
І тут на лузі в сяйві трав -
Зробить з дівчини молодичку,
Як там ніхто ще не бував.
4.11.1980 р.

ГАРЕМ
Брехня і правда, день і ніч -
Усе життя йдуть пліч-о-пліч.
Тому, де Бог - там вічно й біс,
Який до Бога, мов приріс.
І все ж, де Бог - там завжди тихо,
А там де чорт - там сміх і лихо,
Бо там де Бог - там заборона,
А там де чорт - нема закона.
Й хоч люди знають це давно,
Та чомусь пруться в те дермо,
Бо де дермо - там пий, гуляй,
Й на котру глянув - ту й хапай.
Зробив своє, пробув до ранку
Й радій, що здибав 'фуліганку'.
Так-так!- не думай, що дурю,
Таке у чорта інтерв'ю.