А листя падають...

Його коханої язик.
Тому, коли побачим іншу -
Ми всі стаємо, як півні,
Що ладні, навіть, зерна щастя
Всі повиносити з сім'ї.
І тут себе ловлю на слові:
Так чим же інша не така?
Бо та мені вже шкірить зуби
А ікла скалить до Грицька.
24.4.2004 р.

ЩОБ ВЗНАТИ ЖІНКУ
Тільки той по-справжньому
Зможе жінку взнати,
Хто її зуміє
В себе закохати.
6.10.2000 р.

КУМА
Ну ж і гарна в кума жінка,
Ну не жінка а - цвіток.
А які стегенця в неї!..
Боже ж мій, який задок!
Так ті сяйва вас проймають
Аж до самої душі...
Що з штанців таке щось преться,
Що уже й не до віршів.
Тут вже думаєш, як швидше
Ту гітару в руки взять
Й поки кум 'сумують' в Сочі -
На всіх струнах забренчать,
Й щось... божественне зіграть.
12.3.2004 р.

ВІЧНИЙ МАЯК
Як тебе побачу, люба,
Як ідеш ще вдалені,
За тобою ладен мчати,
Як кораблик на вогні.
Знаю, що підходить старість
І сумні настануть дні,
То ж і серце барабанить:
-Зупиніть її мені!
І невже це неподобство, -
Сам себе питаю я,-
Закохатись, як хлопчисько
В це дівчисько серед дня?
Й тут же я відповідаю,
Ніби каюсь сам на сам,
Бо пройти повз цю красуню
Зможе дурень або хам.
19.3.2004 р.

ДОНЖУАН
Я люблю стрункі тополі
І берізки край села,
Як в гаю сміються Олі,
Лине пісня солов'я.
Я люблю як всього вдосталь,
Щоб був мед і самовар,
Щоб було чим душу ніжить -
Раптом виникне пожар.
Я люблю і дні, і ночі,
Квіти, радощі і сміх,
Особливо любі очі,
Що живу заради їх.
Може я і примітивний,
Може я і Донжуан?
Та зате не конюктивний,
Не палив Афганістан.
Над людьми я не знущався
І жінок не гвалтував,
Ними лише розважався
Й того б кожному бажав.
13.2.1997 р.

ГАЧКИ ДЛЯ ДУРАЧКІВ
Ну як ти всидиш в колісниці,
Чи, скажем, в кріслі у ту мить,
Коли дівча в мініспідниці
Повз тебе мимо пробіжить?
В наш час вважалось це за сором,
І прийняли б за дурачка.
Так би й сказали: чого вклався,
Немов корова на бичка?
Ноги дівчина виставляє
Тебе спіймати, дурачок,
Отож, дивись, не попадишся
Ти їй, як рибка на крючок.
11.6.1990 р.

УДАВ
Не перестану дивуватись
Тобою , жінко, все життя,
Бо там де ти - там нові рими,
Там нові ритми й почуття.
Бо в кожній новій незнайомій,
/Щоб це у добрий час сказать!/ -
Стільки поезій і симфоній,
Що неможливо описать.
Та варт на ній вам одружитись,
/Звичайно докір цей не всім!\,
Як замість радощів і щастя -
За вами гнатиметься грім...
Що станеш думать, от попав,
Чом я мужик а не удав?
2.2.2004 р.

ЗУБНИЙ БІЛЬ
Про чужу, мій брате, жінку
Дуже важко говорить,
Бо до всіх вона сміється,
А до вас завжди сичить.
І чим більше жінку любиш,
/А це думка не нова!\ -
Будуть більше нити зуби,
Будеш менші мать права.
І чим більше жінку любиш -
То стає, немов змія...
Чи то всі вони такії,
Чи така лише моя?
3.2.2004 р.

ЩО РОБИТЬ?
Жінок жаліють, захищають,
Бо звісно ті менш сили мають.
А що робить? - я всіх питаю,
Як вже і злості нехватає.
19.5.2004 р.

В ТРАМВАЇ
Колись дівча в трамваї
Хотіло, щоб обняв,
А я був принциповим
Й, як кінь на дибки став.
Чомусь, як мак під вікнами
Я весь почервонів,
Хоч того, того... самого,
Як і вона - хотів.
Вважав себе сірйозним,
Солідним, діловим,
Та зрозумів, нарешті,
Яким я був дурним.
А ось стою і думаю
Про сором і життя:
Чи й справді у трамваї
Був справедливим я?
20.1.1992 р.

ОГОЛЕНА
Як йде оголена дівчина -
Призупинись, будь ти мужчина.
Не відвертайсь, дивись їй в очі
Як Місяць всім нам опівночі.
Жінки не люблять як мужчини
Їх не розстрілюють очима.
І не осуджуй, посміхнись,
І їй низенько поклонись.
І та за це, я певен, люди,