А листя падають...

І в те, що в світі є любов,
Чи надто хочу забагато,
Чи переграла в жилах кров?
Я мчавсь до тебе, ніби вітер,
Всіх по дорозі обганяв,
Я ніс тобі кохання квіти,
Але їх іншій віддавав.
21.6.1982 р.

МУЖИК
Ну ти Микола і мужик,
Такий малий а сам, як штик.
27.5.2005 р.

КОЛОСИТЬСЯ ЖИТО
Колоситься в полі
Житечко зелене,
Не сьогодні-завтра
Ти підеш від мене.
Ну, скажи, навіщо
Людям треба спазми,
І навіщо людям
Треба негаразди?
А мені на згадку
Сипонеш колючки
Так, як це уміють
Чарівненьки сучки.
7.12.1982 р.

ХРАМ КОХАННЯ
Розум, як штаб любовних дій,
А серце - ніби прохідная
Через яку лише тобі
Зелена вулиця безкрая.
Якби ти знала скільки там
Тупцює під дверми охочих,
Тільки ніхто в любовний храм
Уже, крім тебе, не проскочить.
Ніхто, ніколи, не торгуйсь!
Люби мене - і твій навіки,
А за ціну ти не турбуйсь,
В коханні - щедрі чоловіки.
Віддам всю зливу почуттів,
Весь вільний час, безсонні ночі,
Бо щастя більшого в житті -
Нема від тебе і не хочу.
31.1.1983 р.

КУПИ - ПРОДАЙ
Я думав що ти лагідна і добра,
А ти ж такісінька, як всі,
Тепер я чітко уявляю кобру
У всій її чаруючій красі.
Срібло воно срібло і в ванні,
Ну а за золото мовчу,
Не роздирай мої ти рани
Коли я й так уже кричу.
І хоч судить жінок не гоже,
Їх треба ніжить, цілувать,
Але ж не дай мені ти, Боже,
Таку красу за жінку взять.
Тому ото і сурми сурмлять,
Тому ото й гаї шумлять,
Таких як ти, звичайно, люблять,
Але женитись не спішать.
22.2.1983 р.

ДІВОЧИЙ СМІХ
Коли сидиш сумний, самотній
І раптом сміх твій, ніби, хміль -
Тоді про все ти забуваєш
І мчиш - будь в дощ, будь в заметіль.
І очі, мов, небесні стріли
Весь день її шукають слід,
Звідки ті звуки прилетіли,
Які від всіх юначих бід.
Її завжди бажанні очі -
То всі мої безсонні очі.
Де ви, де є ви, де шукать?
А зовсім поруч чую кроки
Тут на асфальті - взад, вперід.
Хтось каблучками серце ранить,
Мов його топче напроліт.
О, серце! Де тебе подіть?
А кроки: чок, то взад, вперід.
4.5.1967 р.

ЯКЩО ПРИЙШЛА
Вже на примхи жінок не звертаю уваги,
Й як раніше я їх на ура не беру,
Бо на світі й без них є багато розваги,
Хоч люблю, якщо чесно і цю поки гру.
Прийдеш? - Ждатиму. Ні? - Прощавай!
А чекати нема в мене часу,
Бо такий як у тебе - у всіх коровай,
А мені треба йти ще й на базу.
Бо люблю я в житті ураган,
Щоб в руках у її все стогнало,
І як зайде у мій балаган,
Щоб як тільки погляне - стояло.
19.4.1997 р.

НЕ ДАЙТЕ ЗІВ'ЯТЬ!
Звідки така несправедливість,
Чому такий короткий вік?
Тут тільки, ніби, був хлопчиськом
А вже - солідний чоловік.
Чому так хочеться нам жити
І кожну встрічну зупинить,
Навіть тоді, як вже беззубий,
Коли в тобі усе болить?
Чи то від літ з людьми стається,
Чи то такі ми й справді є,
Що наше серце дужче б'ється,
Як гарна жіночка пройде.
16.11.1966 р.

НЕ ЛЮБЛЮ ВПЕРТИХ
Не люблю я впертих й надто вередливих,
Бо вони ніколи майже не щасливі.
Вічно їм від роду чогось не хватає:
Розуму чи смілості? - ті й самі не знають.
Бо таку ти поки доведеш до тями,
То чого ще доброго й сам горбатим станеш.
6.3.1990 р.

БЕЗСОННИЦЯ САМОТНОСТІ
Не хочу спать.Безсонниця напала.
Чомусь думки усе одні і ті.
І кожен раз в душі якісь скандали,
Ввижаються то мертві, то святі.
Уже за північ, спать всі полягали,
Лише вогні гірляндами горять.
Десь за селом дворняжка проскавчала,
І сонний ворон каркнув у пітьмах.
Загелготіли гуси, пролетіли,
Під покривалом ночі пропливли.
Отак й думки куди вони летіли -
То не лишилося ні сліду - де були.
Густий туман над степом появився
Й гусей підняв, відтиснув від землі,
А хтось не спав, по вулиці тинявся,
Певно шукав сліди ті в далені.
26.11.1961 р.