А листя падають...

ЯКЩО ЗНИКНЕ ГОРЕ
Ти втікав від жінки, а вона від мужа
Й зустрічались в полі, де скрипіла груша.
Ви завжди втікали від людей як далі,
Ніби ті злодії, що прийшли до Галі.
Я дивився й думав про оте нещастя,
Що усі жуїри називали щастям.
Я дививсь і думав про сім'ю, про діток
Тих, яких те щастя кидає по світу.
І не міг повірить, що бояться пліток
Ті, що залишають сиротами діток.
А коли, нарешті, перейшов до феї,
То не бачив радощів в тебе я і в неї,
Бо з'явились знову ті самі турботи,
Від яких втікали кожної суботи.
Якось біля моря зіроньки принишкли,
Всі позбулись горя й радощі всі зникли,
Бо біда і радощі всі в одній упряжці...
Бо, як зникне горе, то зникає й щастя.
21.7.1982 р.

СВОЇМ КОХАНИМ
О, мої любі і кохані,
Найкращі квіти всіх років,
Я дуже радий що був з вами
І вас в букет зібрать зумів.
Але вже де тут Галі, Гані,
Оксани, Люди - не скажу,
Бо всі ви є мої кохані,
Яким служив я і служу.
О, мої любі і кохані,
Тепер один над вами дах,
Бо вас усіх, немов в гаремі -
Зібрав я в думах і віршах.
І котра з вас красуня перша -
Того не можу вам сказать,
Колись була з вас кожна перша,
А нині це вже вам рішать.
Та, головне, не в цьому справа,
Ви всі трудились від душі,
І так було мене кохали,
Що не встигав писать вірші.
Тому скажу я вам відверто -
Чого раніше не казав,
Що якби був я Президентом -
То б кожній з вас Героя дав.
20.1.2006 р.

КОХАННЯ І ЯД
Все думки і думки, ніби хмари із грядом
Обступили мене і лупцюють всю ніч.
Я ніколи не знав, що кохання із ядом
І похоже воно на розпечену піч.
А тому як в житті той стрічав було яд -
То старався з тим ядом бороться,
І завжди, аби міг той знешкодити яд,
Я у бій піднімав свого хлопця.
22.8.1970 р.

СПОГАДИ
Голова опустошилась повністю,
І, здавалось, що все з неї взяв.
Аж згадав, що залишились повісті
Ті, які я ще не написав.
Ще лишились незаймані спогади
Про дівочий неписаний цвіт,
Як в дівчаток любов наливалася
У тринадцять - чотирнадцять літ.
Ніби з вічності випливли спогади
Незабутніх далеких тих літ,
Як до фей, мов коти підкрадалися,
Щоб схопити якусь за живіт...
18.8.2004 р.

НАЙКРАЩІ КВІТИ
Хто сказав вам, що дівчину соромно кохати
Як цвіте, як вишенька в травні біля хати,
Як же не голубить, як же не любить,
Як на що не глянеш - в неї все горить?
Хай вас не лякає а ні грім, ні прірва,
Бо не ти, так інший квіточки ті зірве,
Вип'є все до краплі, як під корінь грушу,
А тобі залишить від кохання душу.
А тому цілуйте, не жалійте жару,
Поки не схопили інші ту гітару...
Бо ото і всього щастя в цьому світі,
Хто зривать ще може ті найкращі квіти,
Бо тоді ти зможеш жити вічно в парі,
Поки ти ще зможеш грати на гітарі.
5.11.2005 р.

ПОКИ Є ПАЛЬНЕ
Чи ти прийдеш? - того не знаю,
Але стою, як самурай,
І з нетерпінням я чекаю,
А раптом інша прийде в гай.
Ну що мені тоді робити? -
Сказати: 'геть! - бо іншу жду'
Звісно, це я сказати можу,
А що я хлопцеві скажу?-
Який чекає - не діждеться,
Куди дівать своє пальне...
Якого стільки вже набралось,
Що ще і хату підірве.
Адже вона і він родились
Як кажуть - Богові служить,
Поки пального ще хватає
Й незнають, що із ним робить?
5.9.1970 р.

ЦВІТ КОХАННЯ
Любов моя, я жду кохання,
Як жде весна нових знайомств.
Розвій ти всі мої вагання,
Щоб я до тебе й ще прийшов.
Примчись весела і щаслива,
Як до берізки вітерець,
І принеси мені кохання
На кінчиках своїх кілець.
Прийди ти полем волошковим,
Через віки, через поля
І стань моїм чарівним словом
З щасливим змістом:
-Я - твоя!
17.5.1997 р.

НАШ ПОРЯТУНОК
Над Дніпром у гаю там, де чайки кигичуть,
Там, де сонце промінням іскриться,
Ти до мене прийди, ти до мене прийди,
Дай на тебе і ще подивиться.
Дай тебе обійнять своїм жаром очей,
Випить пристрасті жар поцілунком,