Врешті-решт і механіків пощастило укоськати, запхнувши до анабіозних камер.
Залишалися Вася і Віхар, його найближчий друг-побратим. На Віхара кинуто було двох роботів, що тримали космоштурмана доти, поки ми не запакували Васю до розвідувального бота.
Віхар пручався, плакав, кричав: «Пустіть мене до мого друга Васі!» Та роботи були незворушні. А всі ми плакали, дивлячись, як побивається за своїм новознайденим другом юний космоштурман.
Васю одвезли на рідну планету і поклали на ту ж лавочку, де ми його знайшли. Тільки-но бот повернувся, я наказав негайно рушати додому, кинувши недослідженою планету, для зустрічі з цивілізацією якої ми виявилися непідготовленими.
Твір відшукав Володимир ВОРОБЙОВ, 2018.