Відповідно до ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Мінекономіки застосовує до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності спеціальні санкції, передбачені ст. 37 цього Закону — тимчасове припинення зовнішньоекономічної діяльності або індивідуальний режим ліцензування операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 22 грудня 1998 р. передбачено заходи України у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань і заходи проти недобросовісної конкуренції та зростання імпорту під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Мінекономіки здійснює в установленому порядку реєстрацію представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та узагальнює інформацію про їх діяльність; проводить акредитацію іноземного персоналу, організацій, що забезпечують реалізацію проектів і програм міжнародної технічної допомоги в Україні, видає свідоцтва, інші документи, які підтверджують пільги, привілеї та імунітети, визначені законодавством і міжнародними договорами України щодо такого персоналу й організацій, у тому числі податкові, митні та інші пільги щодо обладнання, матеріалів та іншого майна, яке надходить у межах такого співробітництва; організовує роботу торговельно-економічних місій у державі перебування. Керівника місії, його заступників призначає на посаду та звільняє з посади Міністр економіки України та з питань європейської інтеграції за погодженням із Міністром закордонних справ України, інших співробітників — без погодження.
Торговельно-економічна місія підпорядковується главі дипломатичного представництва, який здійснює контроль за її роботою, а Мінекономіки організовує її роботу. В своїй діяльності місія керується міжнародними договорами України, Конституцією та законами України, іншими актами законодавства України, Положенням «Про торговельно-економічну місію у складі дипломатичного представництва України за кордоном», затвердженим Указом Президента України від 30 квітня 1994 р., а також вказівками Мінекономіки та МЗС України.
Торговельно-економічна місія в державі перебування виконує завдання щодо захисту економічних інтересів України та прав суб’єктів підприємницької діяльності України в державі перебування, сприяє розвиткові торговельно-економічних зв’язків України, залученню інвестицій, інформуванню Мінекономіки, МЗС та інших центральних органів України про цінову, податкову, тарифну політику, яку проводить держава перебування стосовно товарів, що експортують із України; готує висновки щодо доцільності імпорту товарів і послуг, залучення кредитів із держави перебування тощо.
Для виконання цих завдань торговельно-економічна місія вивчає загальний стан економіки, тенденції розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, технічний рівень виробництва й рівень якості продукції, кон’юнктуру ринку товарів і послуг держави перебування та інформує про це зацікавлені органи виконавчої влади, установи й організації України; здійснює заходи щодо захисту інтересів України, прав і законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності України в державі перебування; надає їм допомогу в організації, участі та проведенні в державі перебування торговельно-промислових, науково-технічних виставок, ярмарок; інформує МЗС та Мінекономіки про додержання суб’єктами підприємницької діяльності держави перебування зобов’язань за міжнародними договорами України тощо.
Торговельно-економічна місія бере участь у роботі міжнародних економічних організацій та їх органів з питань торговельно-економічного й науково-технічного співробітництва, аналізує та узагальнює одержану інформацію.
Керівник торговельно-економічної місії за посадою є радником-посланником або радником дипломатичного представництва. Він несе персональну відповідальність за виконання покладених на торговельно-економічну місію завдань і функцій. За відповідним рішенням на співробітників такої місії може бути покладено виконання службових обов’язків у двох і більше державах.
ГЛАВА 33
Управління митною справою
§ 1. Організаційно-правові засади управління митною справою
У сучасних умовах економічного розвитку України, розширення зовнішньоекономічних зв’язків особливого значення набуває митна справа, основу якої становить митне законодавство. Останнє визначає принципи організації митної справи в Україні з метою, з одного боку, створення сприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв’язків, а з іншого, — захисту та забезпечення конституційних прав і свобод громадян, держави, суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм власності й додержання ними правил, установлених у цій галузі.
Митне законодавство України спрямовано на розв’язання таких завдань: забезпечення організації та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взаємодії всіх її елементів; визначення загальних принципів регулювання митних відносин; захист економічних інтересів України, забезпечення виконання зобов’язань, що випливають із міжнародних договорів України стосовно митної справи; встановлення правових норм, які б забезпечували захист інтересів споживачів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операціями; підвищення рівня організаційних і правових гарантій суб’єктів митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності.
Митну політику України визначає Верховна Рада України.
Основними принципами митного регулювання є: верховенство права; законність і верховенство митного закону; захист економічних і політичних інтересів держави; збалансованість інтересів держави, фізичних і юридичних осіб — принцип справедливості; недопустимість подвійного оподаткування; однаковість митних режимів; єдність регулювання митних відносин, стабільність митного законодавства; додержання митними органами (посадовими особами) прав юридичних та фізичних осіб і відповідальність їх за незаконні рішення та дії; гласність. Згідно з Митним кодексом України, прийнятим 11 липня 2002 р. (далі — МК), митна справа включає: порядок переміщення через митний кордон товарів та інших предметів; митне регулювання, пов’язане з встановленням мит і митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики. До складових частин митної справи належать митна статистика й ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, розгляд справ про порушення митних правил.
Загальну характеристику митної справи пов’язано з визначенням термінів і категорій, таких, зокрема, як митні органи, митниця, митна територія, митний кордон, митний контроль, зона митного контролю, митне оформлення, митна декларація.
1. Митні органи — спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до Митного Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.