Мел скривився. Покинуті на паркінгах машини були чумою аеропортів усіх великих міст. Коли старий драндулет ставав ні до чого не придатним, виявлялося, що позбутися його — несподівано важке завдання. Продавці брухту та вживаних машин уже переповнили свої смітники і більше не потребували автомобілів — хіба що власники самі платили. Тож власник міг заплатити за утилізацію, за зберігання або знайти місце й покинути автомобіль так, щоб його не відстежили. Аеропорти мимоволі ставали такими собі звалищами.
Старі машини привозили на паркінги аеропортів, а затим тихо знімали номерні знаки й інше. Серійний номер двигуна, звісно, зняти було неможливо, але час та клопоти, пов’язані з його відстежуванням, не були того варті. Простіше для аеропорту було зробити те, чого не хотів колишній власник, — заплатити, щоб машину забрали на утилізацію, і то чимскоріш, оскільки вона заважала отримувати дохід з місця на паркінгу. Останнім часом в аеропорту Лінкольна місячний рахунок за утилізацію старих автомобілів став досить значним.
Крізь товкотнечу в залі Мел помітив Вернона Демереста.
— Крім того, — добродушно повів далі Ордвей, — ми в хорошій формі для зустрічі з гостями з Медоувуда. Дам тобі знати, коли вони прийдуть. — Приязно кивнувши, поліцейський пішов далі.
Вернон Демерест — в уніформі «Транс Америки», з упевненою, як завжди, поставою — прямував у бік Мела. Бейкерсфелд відчув хвилю роздратування, згадуючи критичний звіт Комітету авіакомпаній з питань снігоборотьби, про який він уже чув, але ще не бачив.
Демерест наче й не збирався зупинятися, доки Мел не озвався:
— Доброго вечора, Верноне.
— Здоров. — Тон був байдужий.
— Чув, що ти тепер начальник з очистки снігу.
— Не конче бути начальником, — відрізав Вернон Демерест, — щоб розуміти, де роботу виконують абияк.
Мел насилу продовжив говорити стримано.
— Ти хоч уявляєш собі, скільки там снігу?
— Мабуть, краще, ніж ти. Частина моєї роботи — вивчення метеорологічних зведень.
— Тоді ти мав би знати, що у нас в аеропорту за останню добу випало десять дюймів снігу; не кажучи вже про те, якою ситуація була перед тим.
Демерест стенув плечима.
— То прибери його.
— Цим ми і займаємося.
— Дохера ефективно.
— Максимальний задокументований снігопад тут за всю історію, — наполіг Мел, — дванадцять дюймів у цей же період. То була повінь, і все закрили. Цього разу ми наблизилися до цих показників, але не закрилися. Ми боремося, щоб далі працювати, і нам це вдається. Немає жодного іншого аеропорту, який би впорався краще за наш у таку бурю. Снігоприбиральна техніка задіяна цілодобово.
— Можливо, вам просто бракує тої техніки.
— Заради Бога, Верноне! Ні в кого немає достатньо техніки для бурі, яка триває вже три останні дні. Всім би вона знадобилася, але ніхто не купує снігоприбиральну техніку для випадкових критичних ситуацій — якщо хоч трохи тямить в економіці. Техніку купують для сприятливих умов, а в разі надзвичайної ситуації користаються всім, що мають, розподіляючи її заради найбільшої переваги. Саме цим і займаються мої люди, й роблять це збіса непогано!
— Добре, — сказав Демерест, — ти маєш свою думку, я — свою. Мені ж здається, що ти працюєш некомпетентно. Так я й написав у своєму звіті.
— Я думав, то був звіт комітету. Чи ти розштовхав інших, щоб самому вдарити?
— Як працює комітет, то вже наша справа. Має значення тільки звіт. Завтра отримаєш копію.
— Дуже дякую. — Його шваґер, як помітив Мел, навіть не заперечував, що звіт він склав особисто. Мел не вгавав: — Що б ти там не написав, це нічого не змінить, та, якщо це тебе задовольнить, він матиме свій негативний вплив. Завтра мені доведеться витрачати час на те, щоби пояснити, наскільки ти безграмотний у певних сферах.
Мел говорив гаряче, не намагаючись приховати свого гніву, і вперше Демерест вишкірився.
— В печінки тобі заліз трохи, ге? Що ж, шкодую за негатив і за твій втрачений час. Згадаю про це завтра, коли грітимусь на італійському сонечку. — Із самовдоволеною посмішкою він рушив геть.
Не здолав Демерест і кількох ярдів, як вираз обличчя змінився на сердитий.
Причиною незадоволення командира Демереста була каса продажу страхування в головному вестибюлі — яка сьогодні, вочевидь, шпарко заробляла гроші. Це нагадувало Демересту, що перемога над Мелом Бейкерсфелдом то ніщо, слабенький укол. Через тиждень критичний звіт Комітету з питань снігоборотьби забудуть, але страхова каса залишиться на місці. Тож по-справжньому перемагав його слизький, манірний шваґер, який вщент розбив аргументи Демереста перед комісією з питань аеропорту й виставив його придурком.