Купка людей у черзі на посадку скоротилася до двох. Руда агентка з обслуговування пасажирів, місіс Лівінґстон, збирала свої документи, поки агент відправлення розбирався з передостаннім пасажиром — високим білявим чоловіком з непокритою головою та в пальті з верблюжої шерсті. Білявий чоловік уже покинув стіл агента і ввійшов у телетрап до туристичного класу. Місіс Лівінґстон також пішла, покинула вихід на посадку й рушила до головної зони терміналу. Роздивляючись навколо, інспектор Стендіш майже підсвідомо помітив, як хтось неподалік визирає у вікно біля виходу на посадку. Коли ця особа обернулася, він побачив стареньку жіночку; вона виявилася маленькою, стриманою та кволою. Одягнута здебільшого в чорне, у старомодному стилі, а в руці тримала чорну, розшиту бісером, сумочку. Вона мала такий вигляд, ніби їй був потрібен хтось, хто б потурбувався про неї, й Стендіш здивувався, що така стара людина може робити тут так пізно вночі й, очевидно, сама.
Із несподіваною моторністю старушенція підійшла до агента «Транс Америки», що обслуговував останніх пасажирів Рейсу Два. Стендіш почув частину, не всю розмову; слова старенької перебивав зовнішній шум, що долинав із двигунів літака, які тільки-но завели. «Перепрошую… мій син щойно піднявся… білявий, без капелюха, пальто з верблюжої шерсті… забув гаманець… усі гроші». Старушенція, помітив Стендіш, тримала в руках щось схоже на невелике чоловіче портмоне.
Агент відправлення роздратовано глянув на неї. Він був виснажений, як і всі працівники на виході під час останніх хвилин посадки. Агент виставив руку, щоби взяти гаманець, а тоді, змірявши бабусю поглядом, передумав та щось швидко промовив. Він вказав на вихід на посадку в туристичний клас, і Стендіш почув: «Запитайте в стюардеси». Стара всміхнулась, кивнула й пішла до телетрапа. За мить вона зникла з очей.
Ця ситуація, за якою спостерігав митний інспектор Стендіш, забрала зовсім мало часу — мабуть, менше хвилини. Тепер він побачив ще одного новоприбулого пасажира — сутулого, кощавого чоловіка, який поспішав залом «Д» до виходу номер сорок сім. У чоловіка було схудле обличчя та дрібні коротенькі вусики. В руці тримав невеликий дипломат.
Стендіш уже збирався відвернутися, але щось у цьому чоловікові привернуло його увагу. А конкретно те, як новоприбулий тримав той дипломат — під рукою, ніби захищав його. Гаррі Стендіш уже багато разів спостерігав за людьми, які так робили, коли проходили митницю. Це одразу свідчило про те, що людина хоче щось приховати. Якби цей чоловік прилетів з іншої країни, Стендіш би попросив його відкрити дипломат і перевірив би вміст. Але чоловік летів геть зі Сполучених Штатів.
Коротше кажучи, до цього Гаррі Стендіш ніякої причетності не мав.
Але щось… якийсь інстинкт, шосте чуття, розвинуте у працівників митниці, а ще особистий зв’язок, через Джуді, з Рейсом Два… щось змушувало інспектора спостерігати далі, не відриваючи очей від невеликого дипломата, який чоловік турботливо тримав у руках.
Відчуття впевненості, яке повернулося до Д. О. Ґерреро біля страхової каси, не покинуло його й досі. Коли він підійшов до виходу номер сорок сім, побачивши, що ще встигає на Рейс Два, то глибоко впевнився, що всі його злигодні закінчилися; відтепер, переконав він себе, все піде так, як він і передбачав. Ніби на підтвердження його віри, на виході жодних проблем не виникло. Як чоловік і планував з самого початку, там він привернув увагу з приводу незначної невідповідності між прізвищем «Берреро» у квитку та «Ґерреро» в паспорті. Ледве глянувши на паспорт, агент відправлення виправив квиток та список пасажирів, тоді вибачився: «Перепрошую, сер, іноді наші машини бронювання попередніх замовлень працюють з неточностями». Тепер, задоволено помітив Ґерреро, його ім’я записали правильно; пізніше, коли повідомлять про зникнення Рейсу Два, ні в кого не виникне сумнівів щодо його особи.
— Приємного вам польоту, сер. — Агент відправлення повернув йому квиток і вказав на телетрап до туристичного класу. Коли Д. О. Ґерреро зійшов на борт, досі обережно стискаючи дипломат, праві двигуни вже працювали.
Пронумероване місце — біля вікна, третє в ряду — призначили йому під час реєстрації в місті. Стюардеса провела його. Ще один пасажир, що вже сидів біля проходу, підвівся, коли Ґерреро протискався до свого місця. Центральне сидіння між ними було порожнє.