Д. О. Ґерреро обережно тримав дипломат на колінах, коли застібав ремені безпеки. Його місце було в середній частині туристичного класу, ліворуч. По всьому салону пасажири влаштовувалися, розкладаючи ручну поклажу та одяг; кілька людей блокували центральний прохід. Одна зі стюардес, яка безгучно ворушила губами та мала такий вигляд, наче єдине, чого вона зараз бажає, — це щоби всі завмерли, рахувала присутніх.
Уперше за весь час, відколи він покинув квартиру в Саут Сайді, Ґерреро, заспокоївшись, відкинувся назад у кріслі та заплющив очі. Руки, які вперше за вечір не тремтіли, твердо лежали на дипломаті. Не розплющуючи очей, Ґерреро стиснув пальцями ручку та віднайшов найважливішу деталь, петлю нитки. Дотик до неї заспокоював. Він вирішив, що саме так і сидітиме, коли (приблизно через чотири години) смикне за нитку, випускаючи електричний струм, який підпалить масивний заряд динаміту всередині дипломата. Коли настане та мить, замислився Ґерреро, скільки буде часу, аби усвідомити, що все спрацювало? Відповів сам собі: буде мить… одна скороминуща частка секунди… коли він із тріумфом насолодиться знаттям, що досягнув успіху. А тоді милосердне забуття…
Тепер, коли Ґерреро опинився на борту й був напоготові, йому хотілося, щоб літак уже злетів. Втім, коли він розплющив очі, та ж стюардеса досі рахувала.
У туристичному класі наразі було двоє стюардес. Маленька старушенція з Сан-Дієґо, місіс Ада Квонсет, спостерігала за ними обома, періодично визираючи у легенько прочинені двері туалету, де саме ховалася.
Місіс Квонсет знала про перевірку пасажирів на борту перед зльотом, яку одна зі стюардес саме проводила; їй також було відомо, що саме тепер усі, хто перебуває на борту незаконно, найближче до того, що їх розкриють. Але якщо людині без квитка вдавалося пережити цю перевірку, були великі шанси, що її (чи його) найближчим часом не викриють або й не викриють узагалі.
На щастя, пасажирів рахувала не та ж стюардеса, з якою місіс Квонсет зіткнулася, коли виходила на борт.
Місіс Квонсет пережила кілька тривожних моментів назовні, коли обережно спостерігала за рудою сучкою, агенткою з обслуговування пасажирів, яку вона з досадою побачила за роботою на виході номер сорок сім. На щастя, жінка пішла перед самим закінченням посадки на літак, а пройти через чоловіка-агента було легше легшого.
Після цього місіс Квонсет повторила свою історію з гаманцем черговій стюардесі біля входу до літака. Стюардеса, яка намагалася дати собі раду із запитаннями від кількох людей, що стовбичили біля входу, відмовилася взяти гаманець, коли дізналася, що там «всередині багато грошей», — а саме на таку реакцію місіс Квонсет і розраховувала. Також, як і очікувалося, вона сказала старенькій, що та може віднести гаманець своєму синові сама, якщо поквапиться.
Високий білявий чоловік, який, сам того не відаючи, був «сином» місіс Квонсет, сідав на місце спереду салону. Місіс Квонсет пішла в його бік, але недовго. Вона потай придивлялася, коли стюардеса біля входу відвернеться. Це сталося майже миттєво.
Місіс Квонсет не мала чіткого плану. Неподалік було сидіння, яке вона могла б зайняти; але кілька пасажирів несподівано одночасно відійшли і перед нею очистився шлях до одного з туалетів літака. За мить-другу, у трохи прочинені двері туалету, вона побачила, як перша стюардеса зникла з поля зору, але надійшла друга й почала перевірку кількості пасажирів, починаючи з передньої частини салону.
Коли друга стюардеса — яка й досі рахувала — дійшла до задньої частини літака, місіс Квонсет вийшла з туалету та швидко почимчикувала повз неї, пробурмотівши: «Перепрошую». Вона почула, як стюардеса роздратовано цокнула язиком. Місіс Квонсет відчула, що тепер її порахували з усіма, — але більше нічого.
За кілька рядів попереду, ліворуч, було незайняте місце між двома іншими. За свій досвід повітряних подорожей без квитків маленька старушенція з Сан-Дієґо навчилася знаходити такі місця, позаяк більшість пасажирів їх недолюблює; тому їх обирали в останню чергу, і, якщо літак був не заповнений, зазвичай такі сидіння залишалися порожніми.
Як тільки місіс Квонсет сіла, то опустила голову, намагаючись привертати якомога менше уваги. Вона не тішила себе ілюзією, ніби її ніхто не розкриє аж до кінця подорожі. У Римі будуть формальності з імміграційним та митним контролем, тож вона не зможе безперешкодно вийти з аеропорту, як звикла після незаконних польотів до Нью-Йорка; але, якщо пощастить, її чекає захоплива подорож до Італії, а також приємне повернення назад. Окрім того, під час польоту буде смачна їжа, фільм, а пізніше, ймовірно, приємна розмова з двома її сусідами.