— Сьогодні… Я про це не думала раніше… ті речі…
— Динаміт і капсулі?
— Так.
— Ви марнуєте наш час! Ну, що з ними?
Інез проскиглила:
— Вони зникли!
Таня тихо сказала:
— Я зв’язалася, лейтенанте. Вони чекають.
Ніхто не зронив ні слова.
Ордвей кивнув, не відриваючи погляду від Інез.
— Чи ви знали, що сьогодні, перед тим як рейс вашого чоловіка злетів, він застрахувався на серйозну — навіть дуже серйозну суму, і вказав вас бенефіціаркою?
— Ні, сер. Клянуся, я нічого не знаю…
— Я вам вірю, — сказав Ордвей. Він замовк, роздумуючи, а коли знову заговорив, його голос грубо скрипів: — Інез Ґерреро, послухайте мене уважно. Ми вважаємо, що ваш чоловік взяв ту вибухівку, про яку ви розповіли, сьогодні з собою. Ми думаємо, він проніс її на літак до Рима, і, оскільки немає інших пояснень таких дій, він збирається знищити літак, убивши себе та всіх людей на борту. А тепер у мене ще одне запитання, і перед тим, як дасте відповідь, добре подумайте, не забувайте про всіх тих людей — невинних дорослих та дітей, — які зараз також на борту літака. Інез, ви знаєте свого чоловіка; знаєте його краще, ніж будь-хто з живих людей. Чи здатний він… заради грошей від страхування; заради вас… здатний він на те, що я тільки-но описав?
Сльози текли по обличчі Інез Ґерреро. Вона була близька до нервового зриву, але повільно кивнула.
— Так. — Голос здавлювало горло. — Думаю, здатний.
Нед Ордвей обернувся.
Він узяв телефонну слухавку в Тані та почав говорити швидким низьким голосом. Давав інформацію, перемежовуючи її кількома проханнями.
Одного разу він спинився й знову звернувся до Інез Ґерреро:
— Вашу квартиру обшукають, і, якщо треба, ми дістанемо ордер. Але буде простіше, якщо ви просто дасте згоду. Погоджуєтесь?
Жінка отупіло кивнула.
— Добре, — заговорив Ордвей у слухавку, — вона погоджується. — За якусь хвилину він закінчив розмову.
Ордвей звернувся до керівника ТУО та Мела:
— Ми зберемо докази у квартирі, якщо будуть. Окрім цього, наразі ми нічого вдіяти не можемо.
Керівник ТУО похмуро сказав:
— Та ми тут ніхто нічого вдіяти не можемо, хіба молитися. — Зі стривоженим посірілим обличчям він почав записувати нове повідомлення для Рейсу Два.
9
Їжу, що її просив командир Вернон Демерест, уже подали пілотам Рейсу Два. Апетитний асортимент на таці, яку принесла одна зі стюардес із кухні-буфету першого класу, швидко зникав. Відкусивши шматок тарталетки з лобстером і грибами, приправленої пармезаном, Демерест вдячно простогнав.
Як і зазвичай, стюардеси проводили кампанію відгодовування худорлявого молодого бортінженера, Сая Джордана. Вони йому нишком підсунули кілька додаткових закусок на окремій тарілці позаду двох командирів, і тепер, поки Джордан порався над кранами кільцювання паливних баків, його щоки ледь не лускались від курячої печінки в беконі.
Невдовзі всім трьом пілотам, які по черзі відпочивали у тьмяно освітленій кабіні екіпажу, принесуть однакову чудову основну страву та десерт, який авіакомпанія подаватиме пасажирам першого класу. Єдине, що пасажирам перепаде, а екіпажу — ні, це столове вино і шампанське.
«Транс Америка», як і більшість авіакомпаній, важко працювала над забезпеченням першокласної їжі в польоті. Дехто стверджував, що авіакомпанії — навіть міжнародні — мають перейматися лише перевезенням, знизити обслуговування під час польоту до рівня місцевих та позбутися зайвої розкоші, включно з їжею якості вищої, ніж простий запакований сухий пайок. Інші, проте, вважали, що надто велика частка сучасної галузі перевезень залишилася на рівні сухого пайка, і вітали домішку стилю й елегантності, якого надавала хороша їжа на борту. Авіакомпанії отримували дуже мало скарг стосовно харчового обслуговування. Більшість пасажирів — туристичного та першого класів — схвалювали їжу, сприймали її як свого роду розвагу та залюбки смакували.
Вернон Демерест, язиком вишукуючи останні соковиті шматочки лобстера, думав так само. У ту ж мить у кабіні екіпажу голосно задзвеніла система вибіркового виклику й загорівся сигнальний вогник радіопанелі.
Енсон Гарріс здійняв брови. Один дзвінок системи вибіркового виклику був справою незвичною; два протягом менш ніж години — чимсь винятковим.
— Дали б нам номер, якого немає в списках, — сказав позаду Сай Джордан.