Наталі мала дуже багато дивних інтересів, деякі дуже широкі, що ними вона завзято хотіла зацікавити Кіта і хлопців. У цій вирізці йшлося про експерименти американських генетиків. Людську сперму, було там сказано, тепер можна швидко заморозити. Її клали до глибокої заморозки, де вона могла зберігатися в хорошому стані вічно. Якщо цю сперму розморозити, то можна використовувати для запліднення жінок у будь-який час — чи одразу, чи за багато поколінь.
Наталі написала:
Ковчег був би на 50 відсотків меншим,
Якби Ной знав про замерзлих сперматозоїдів дещо;
Виявляється, можна мати десятки дітей
Просто під покровом холодильника дверей.
Я рада, що на нашу долю
Кохання та пристрасті випало вволю.
Тоді вона ще намагалася; безнадійно силкувалася повернути їхні життя… і її, і його; і їхньої сім’ї… на той шлях, яким вони йшли раніше. Кохання та пристрасті випало вволю.
Мел також долучився, об’єднавшись силами з Наталі, щоб спонукати свого брата виборсатися від припливу страждань та депресії, який цілком охопив його.
Навіть тоді якась частина Кіта хотіла відповісти. Викликати з якогось темного закутка свідомості хоча б іскру духу, яку він шукав, щоб відповісти на їхні потуги своїми; щоб відповісти на їхню любов своєю любов’ю. Та ці зусилля зазнали краху, як він і передбачав, бо всередині не залишилося жодних почуттів чи емоцій. Ні тепла, ні любові, ні навіть гніву, які можна було б розпалити. Тільки холоднеча, докори сумління та всеохопний відчай.
Наталі вже усвідомила, що все марно; цього він був певен. Саме тому, як підказували йому підозри, вона плаче десь, де ніхто не бачить.
А Мел? Мабуть, Мел також здався. Хоча не повністю — Кіт згадав слова керівника польотів: «Твій брат казав, що, можливо, пізніше зайде…»
Було б простіше, якби Мел цього не робив. Кіт відчував себе недостойним таких зусиль, хоча вони все життя були настільки близькими, наскільки взагалі можуть бути близькими брати. Присутність Мела може все ускладнити.
Кіт почувався надто вимотаним, надто змученим для ще якихось ускладнень.
Він знову задумався, чи не поклала Наталі йому записку до їжі сьогодні. Обережно витягнув вміст судка, сподіваючись, що так. Там була шинка й сандвічі з крес-салатом, ємність із домашнім сиром, груша та обгортковий папір. Більше нічого.
Тепер, коли він упевнився, що записки немає, йому безнадійно забажалося, щоб вона була; хоч якесь повідомлення, навіть найдріб’язковіше. Тоді зрозумів — це все його провина; часу не було. Сьогодні, у зв’язку з підготовкою, він виїхав швидше, ніж зазвичай. Наталі, яку він заздалегідь не попередив, поспішала. В якусь мить він озвучив пропозицію взагалі не брати ланчу; поїсть, як він було сказав, в одній з їдалень аеропорту. Та Наталі знала, що там ніде яблуку буде впасти і шумно, а Кітові це так не подобається, тож вона заперечила і швидко приготувала, що змогла. Вона не спитала, чому йому знадобилося виїхати швидше, хоча Кіт знав, їй цікаво. Кітові було тільки легше від того, що вона не ставила жодних запитань. Якби спитала, довелося б щось вигадати, а він не хотів, щоб останніми словами між ними була брехня.
Але часу було вдосталь. Він проїхав до ділового району поблизу аеропорту та зареєструвався в готелі «О’Гейґан Інн», де того ж дня заздалегідь зарезервував собі номер по телефону. Він усе ретельно спланував, згідно з задумом, який випрацював кілька тижнів тому, хоча довго чекав — даючи собі вдосталь часу, щоб усе обдумати та бути впевненим, — перед тим, як втілити план у життя. Після реєстрації в готелі він покинув його та прибув до аеропорту якраз вчасно на свою зміну.
«О’Гейґан Інн» був за кілька хвилин їзди від аеропорту Лінкольна. Через кілька годин, коли Кітова зміна закінчиться, він швидко туди дістанеться. Ключ від кімнати лежав у кишені. Він витягнув його, щоб подивитися.
10
Інформація — яку керівник польотів раніше передав Мелу Бейкерсфелду — щодо зустрічі мешканців Медоувуда, була цілком достовірною.
Зібрання в актовому залі недільної школи Першої баптистської церкви — на відстані п’ятнадцяти секунд польоту реактивного літака від кінця злітно-посадкової смуги два-п’ять — тривало вже пів години. Воно почалося пізніше, ніж було заплановано, оскільки більша частина шестисот дорослих, які зараз були присутні, мусила пробиватися, машинами та пішки, через глибокі сніги. Та якимсь чином вони прийшли.
То було змішане зібрання, яке також можна побачити в будь-якому спальному районі середнього рівня процвітання. Серед чоловіків були керівники середньої ланки, ремісники, а також власники крамниць. Чоловіків та жінок приблизно порівну. Оскільки то був вечір п’ятниці, початок вихідних, більшість були одягнені по-домашньому, хоча виняток становили пів десятка гостей з сусідніх громад та кілька репортерів.