Питання тривалої відсутності Кіта в диспетчерському залі з самого початку не порушувалося. Під кінець розслідування — усвідомлюючи, що очікує Перрі Янта, — Кіт спробував взяти це на себе та прийняти більшу частину провини. Його спробу оцінили дружньо, але було зрозуміло, що слідча група сприйняла її всього-на-всього як лицарський жест. Свідчення Кіта, як тільки збагнули, до чого воно веде, без довгих роздумів перервали. Його невдале втручання ніяк не відбилося на остаточному звіті слідчої групи.
Внаслідок доказів, які подало незалежне розслідування Національної гвардії Повітряних сил США, лейтенанта Генрі Ніла звинуватили у частковій недбалості, оскільки він вийшов із зони навколо повітряної бази Мідлтаун, а також у тому, що зійшов з маршруту біля авіатраси В44. Однак, оскільки його фактичне місцезнаходження неможливо було довести остаточно, жодних звинувачень не було висунуто. Лейтенант і далі продавав автомобілі, а на вихідних здійснював польоти.
Дізнавшись про рішення слідчої групи, старший диспетчер Перрі Янт пережив нервовий зрив. Його поклали в лікарню, під опіку психіатрів. Він уже показував ознаки одужання, коли поштою, від невідомого відправника, отримав видрукуваний бюлетень від правої каліфорнійської організації, що протистояла — поміж іншого — громадянським правам темношкірих. Бюлетень містив образливо упереджене зображення трагедії Редфернів.
А Перрі Янт поставав у ньому як некомпетентний, незграбний тупак, котрий не зважає на свої обов’язки та взагалі не переймається смертю сім’ї Редфернів. Увесь цей інцидент, йшлося у бюлетені, повинен стати попередженням для «добросердних лібералів», які допомогли темношкірим досягати відповідальних постів, для яких у тих не вистачало розумових здібностей. Бюлетень закликав до «усунення» інших темношкірих, що працюють в авіадиспетчерській службі, «доки таке не повториться знову».
В будь-який інший час чоловік з інтелектом Перрі Янта просто проігнорував би той бюлетень, назвавши маніакальною філіппікою, чим він і був. Але через свій стан Перрі пережив рецидив після того, як прочитав його, і залишився б під наглядом на невизначений період часу, якби урядова наглядова рада не відмовилася сплачувати його лікарняні рахунки, стверджуючи, що цей стан його психічного здоров’я не був спричинений державною роботою.
Янта виписали з лікарні, але він не повернувся в авіадиспетчерську службу. Коли Кіт Бейкерсфелд чув про нього востаннє, Перрі працював у портовому барі в Балтиморі та чорно пиячив.
Джордж Воллес зник з очей. Ходили чутки, що колишній авіадиспетчер-стажист знову пішов на військову службу — але в піхоту, а не у ВПС, і тепер мав серйозні проблеми з військовою поліцією. Судячи з історій, Воллес не раз починав кулачні бійки та сварки, де аж зі шкури пнувся, щоб накликати на себе фізичне покарання. Втім, ці чутки не підтверджувалися.
Кітові Бейкерсфелду якийсь час здавалося, що життя піде своїм трибом, ніби нічого й не сталося. Коли розслідування закінчилося, його тимчасове усунення скасували; він не позбувся ні кваліфікації, ні статусу. Він повернувся працювати в Лізбурґ. Колеги, усвідомлюючи, що запросто могли пережити те саме, що й Кіт, поводили себе доброзичливо та співчутливо. І його робота попервах ішла досить добре.
Після марної спроби вплинути на слідчу групу історією про своє байдикування у вбиральні того фатального дня, Кіт не говорив про це навіть з Наталі. Проте ця думка рідко покидала передній план його мислення.
Вдома Наталі, як завжди, ставилася до нього з розумінням та любов’ю. Вона відчувала, що Кіт пережив травматичний шок, відійти від якого знадобиться час, і намагалася підлаштовуватися під його настрій — говорити і бути жвавою, коли він сам так почувався, або мовчати, коли все було навпаки. У тихій приватній розмові Наталі пояснила синам, Браяну і Тео, чому вони також повинні демонструвати таку повагу до батька.
Певним абстрактним чином Кіт розумів і дякував Наталі за те, що вона старалася зробити. Її метод міг врешті-решт принести успіх, заважало тільки одне — диспетчер керування повітряним рухом потребував сну. Кіт спав мало, а деякими ночами не спав узагалі.
Коли все ж вдавалося заснути, його переслідував сон, в якому сцена у диспетчерському залі Вашинґтонського центру, за кілька секунд перед повітряним зіткненням, відтворювалася заново… злиття точок світла на індикаторі радіолокатора… останнє безнадійне повідомлення Кіта… крики; голос маленької Велері Редферн…