— Значить, починаємо лікування через три дні? — уточнив Грицько. — Може, вам щось для цього привезти?
— Якщо в когось надибаєте свіжий травневий мед, то візьміть літрову банку, — попросила Любов Петрівна. — Тут ніхто пасіку не тримає. А з міста пацієнти привозять неякісний.
— Мед для нас не проблема, — сказав Грицько. — Привеземо так, що на всіх вистачить.
— Не сумуйте, ми скоро приїдемо, — чомусь пообіцяла на прощання Тетяна.
В автосалоні асортимент був не великий — «Таврії», «ланоси», декілька моделей «шевролє» середнього класу, правда, стояла одна «такума», і різні «опелі». Так як Тетяна вже була налаштована купити «авіа шевролє», то на інші марки вони з Грицьком не дивилися. Бентежив колір, до їхніх послуг був такий вибір: яскраво червоний, помаранчевий і світлий маренго. Помаранчевий відкинули одразу через зрозумілі причини після подій на майдані. Яскраво червоний був гарним, але… вельми несолідним, він більше годився для невеликих спортивних машин або модних мотоциклів. А світлий маренго хоч і здавався зовсім блідим, зате нагадував тепле літнє море на мілководді. Його й вибрали. Через три години після оплати покупки Тетяні й Грицькові викотили машину з повним набором потрібних документів — реєстрації в міліції, техогляду, страховки і всяке різне.
— Я вперше їду в абсолютно новій машині, — зізнався Грицько, коли вони виїхали за місто й відчули себе вільніше.
— За кермом?
— Ні, взагалі.
— Я теж, — сказала Тетяна.
— Я, виявляється, щасливий. Колись уперше замешкав у новій хаті, де смачно пахло свіжою фарбою і глиною, і донині живу в ній. Тепер ось машина… І у мене є ти.
— А я в новобудові не жила. Хіба твоя хата глиняна?
— Ні, цегляна, але всередині тоді мазали глиною, перемішаною з кінським перегноєм.
— І так вона стоїть досі?
— Так. Тільки зверху я поклеїв шпалери. А що? За рахунок цього вона тепла.
— Я просто запитала.
Наступного дня Грицько удосвіта одвіз Тетяну на лікування з тим, щоб забрати її від цілительки аж після роботи. Як потім згадувала Тетяна, перший день був найважчий. Любов Петрівна спочатку напоїла її відварами й нагодувала сиром, перетертим з цукром і змащеним сметаною. Потім доручила подрібнювати й розважувати трави, робити суміші й запаковувати їх, прикріпляючи до упаковок ярлики з назвами. Для цього дала Тетяні пучки сухих трав, пусті ємності, спеціальний подрібнювач, схожий на блендер чи м’ясорубку, терези, рецепти сумішей і паперові кульки. А сама готувала сніданок, годувала й лікувала Ігоря Свиридовича, варила обід і навіть встигла прополоти клапоть городу.
Серед дня дещо повторилося: лікування цілющими відварами, харчування. Після цього йшли аплікації на область швів з розпарених в окропі трав, маски, протирання, змащення й масажі і ще безліч різних процедур. Затим Любов Петрівна працювала з іншими хворими, а у Тетяни був відпочинок і сон. Увечері знову належало пити відвари, тільки це вже можна було робити вдома, бо через півгодини після прийому зілля належало вечеряти.
Загалом Тетяні таке оздоровлення сподобалося. По-перше, вона занурилася в світ первозданної флори, оповитий таємницями про її лікувальні властивості. І як не дивно, створювана цим світом атмосфера позитивно впливала на неї. Вона бачила, де ростуть трави, коли їх збирають, як сушать, і далі спостерігала весь ланцюжок їхніх перетворень на ліки й розуміла, що такі ліки справді мають допомагати. По-друге, Любов Петрівна чудово володіла навичками медсестри, дар у неї був особливий — при виконанні процедур вона використовувала і влучне слово, і якісь примовки, і слушні поради, і заспокійливі паси, і навіть вірші класиків, читані монотонним голосом, що за дією скидалося на магічні мантри, про які в народі кажуть: «Бабка пошептала». Дехто під час процедур солодко спав. По-третє, сам ритм життя Огнєвих, насичений працею і щирими клопотами про здоров’я пацієнтів, їхній підхід до своєї справи був настільки духовним і настільки з цієї аури не випадали дрібниці побуту, що Тетяна вперше зрозуміла, як тісно всі іпостасі людини пов’язані між собою і що будь-які намагання пригнобити тіло заради підняття духу — безглузді, так само як абсолютно гидким і згубним є розбещення плоті при хибній думці, що дух при цьому залишається на високому рівні.
Якось випав день, коли довелося приїхати сюди майже на сході сонця. Грицькові у справах треба було на початок робочого дня вже бути на головному підприємстві в Дніпропетровську і він по дорозі завіз дружину до лікувальниці. Впродовж дня Тетяна не виходила з хати — недобре почувалася і намагалася не бути на сонці. Після процедур, проведених до обіду, Любов Петрівна з чоловіком вирішили прогулятися до берега, а може, і вмочити ноги у воду, залишивши гостю одну, щоб їй спокійніше відпочивалося. Тетяна вмостилася подрімати в прихожій на диванчику. Скоро клацнула клямка на хвіртці воріт, свідчачи, що господарі пішли на прогулянку, і вона, підклавши руки під голову, блаженно закрила очі.