Річка з вже знайомим нам очеретом. Йоко пере заляпані кров’ю самурайське кімоно і хакама. Раптом з очерету вилазить перший самурай.
Перший самурай: А шо робиш, Йоко?
Йоко: Та перу.
З очерету вилазить другий самурай. Він хтиво облизується і підтягає штани.
Другий самурай: А я сру.
З очерету вилазить третій самурай.
Третій самурай: Шо ви на неї дивитесь, хлопці? Ану, лишень зґвалтуємо! Швиденько, з того боку заходь, Ямамото, так, тепер за сраку хапай!
Йоко приймає бойову стійку, потім, високо вистрибнувши в повітря, з криком: «Хоп-па!» плигає на спину Ямамото і відриває йому вуха. Ямамото кричить і падає в воду, а Йоко знову приймає бойову стійку. Самураї стоять, пройняті жахом, причому з одного падають штани. Йоко страшно регоче і робить руками жахливі паси. Вона наближається до самураїв, неприємно прицмокуючи. З останнім кроком вона пронизливо верещить, вискакує в повітря, чорною кішкою плигає на першого самурая і пазурами рве йому груди. Другий самурай несамовито кричить і тікає в очерет.
Обійстя Бабайоти. Бабайота сидить в садку за столом і п’є саке. Вбігає другий самурай без штанів.
Другий самурай: Бабайото, твоя Йоко — відьма!
Бабайота: Ти чого без хакама?
Другий самурай: Кажу, шо твоя Йоко — відьма!
Бабайота(гупає кулаком по столу): Йоко!
Входить Йоко.
Бабайота: Йоко, ти відьма?
Йоко(дуже спокійно): Боже, який ти ідіот.
Бабайота повертається до другого самурая.
Бабайота: Тобі дать штани?
Німа сцена. Самураї стоять мовчки. З сікури на них меланхолійно осипаються квіточки.
ЗАВІСА.
Восточна мозаїка
Хотабич, джин.
Зульфія, блядь.
Аладін, фрайєр.
Шаміль, національний герой.
Насрєддін, легковажний мудак.
Сіндбад, авантюрист.
Мао Цзе Дун, Сонце Востока.
Шехєрєзада, Звізда Востока.
Чмо йобане, йобане чмо.
Рак і папуга, тварюки.
Аксакали, шакали, ішакі, басмачі, улєми і мударріси.
На сцені пусто, темно і сумно. Поволі починає світати. З-за обрію потихеньку вилазе лагідне обличчя і м’яка приємна фігура Мао Цзе Дуна. Він у воєнному френчі і кепці, навкруги його яскраве сяйво. Мао Цзе Дун зручно сидить на гойдалці, посміхається і повільно лізе догори. Сцена поступово освітлюється Мао Цзе Дуном так, що стає видно Восток, з його мінарєтами, мєчєтями і сінагогами. Посередині Востока лежить пляшка. Вона легенько підскакує.
Голос з пляшки: Буздідь мене, бозолочу, бля буду!
Мимо пляшки спокійно проїжджає аксакал на ішаку. Назустріч йому, теж на ішаку, їде другий аксакал.
Перший аксакал(знімає папаху): Салям алєйкум!
Другий аксакал(знімає папаху): Ваалєйкум ассалям!
Перший аксакал(дістає з рота макуху і дає другому аксакалу): Рахат лукум яхши!
Другий аксакал(запхавши макуху в рота, з насолодаю хита головою в різні боки): Вай-вай-вай-вай!
Обидва аксакали гризуть макуху.
Голос з пляшки(дуже нервовий): Ну одкрийте нахуй, всіх озолочу, бля буду!
Аксакали: Шайтан, шайтан!
Тікають.
На сцені знову тихо. Мао Цзе Дун повільно пересувається по небу все вище і вище, заливаючи Восток своїм сяйвом.