Ви з головою зануритесь у грошi
І, як свиня, в них будете качатись,
І криками дурними кажанiв
Лякать пiд стрiхою. Я помiчав за вами
Уже давно цю пиздувату жаднiсть.
Невидимий, за вами я ходив
З лiхтариком в кишенi
Моїх штанiв широких. Я сокиру
З собой носив, щоб нею запиздячить
Пацюкiв, що по коморах нишпорять. Як раптом
Спинились ви, i вогник освiтив
Потворну вашу пику, хижi зуби
І слину, що котилася iз рота
На землю вогку. Я вас упiзнав,
І так менi зробилися противнi
Інстинкти вашi дикi, що ледь-ледь
Сокиру стримав я. Загавкав тут собака,
Раптово перший пiвень прокричав.
Ви матюкнулись лайкою брудною
І дверi зачинили, мабуть, мамку
Пiшли їбать безчувствєнно. Грошима
Ви шарудiли, бавилися хуєм
Через кишеню. Схаменiться, батьку,
Вiддайте грошi капоснi на храма!
Павлiк Морозов величним жестом показує на пацавату ізбушку на курячих ніжках.
Савва Морозов:
Ага, гандони, грошей захотiлось?!
Гамна вам на лопатi, жебракам!
Вiн робить руками всiм зрозумiлого жеста.
Микола Островський:
Я сумно дивлюся на наше поколiння
Жлобiв невихованих. Грошi їм дорожчі
За храм святий. Мамонi, а не богу
Возносять цi хуї свої молитви!
Ви тихо задушiть його, як цуцика.
Хто хоче це зробити,
Хай вийде на три кроки уперед.
Всi пiонери на чолi з Павлiком, не вагаючись нi хвилькi, роблять вперед три кроки iз криком: «Можна я?»
Микола Островський:
Павлуша старшенький, то йому й душити,
Бо жизнь свою потрiбно так прожити,
Щоб соромно не було за роки,
Що прожив ти їх так, як пiдарас паскудний.
Кiнчай скорiш спєктакль цей вельми нудний.
Павлуша з насолодою душить батька його ж бородою. Він пхає її Савві в рота і закручує вузлом. Піонери під час акції б’ють в барабани.
Савва Морозов:
Русь, куда нєсьошся ти?!
Зробивши справу, Павлiк пiдходить до пророка Миколи i робить пiонерський салют. Два пiонери пов’язують пророку пiонерський галстук.
Микола Островський:
Пiонери! Душити жадних пiдарасiв
Будьте готовi!
Пiонери:
Завжди готовi!
З лiсу з’являється Пєлагєя Нилiвна з генералом Власовим i Фiлiном. Всi падають на колiна, побачивши храм.
Філін:
Це храм святий, вiн вийшов iз болота!
До нас, мерзенних, вiн прийшов, як совість
Приходить уночi до уркагана.
І той прокинеться, заплаче i об стiну
Ударить головою, штукатурку
Обiб’є лобом, долбойоб смердючий.
Не буде бiльше пиздити бабусь
Сокирою, ширятись ефєдрiном
І ґвалтувати в зонi пєтухiв,
А пiде в монастир i стане дiток
Учити Слову божому. Я теж
Покину їсти гризунiв i пташок,
Хуйове це шпигунство я полишу,
Воздєлувати буду вiнограднiк
У потi своєй совиной морди,
І жить не по брехнi, як вчитель бородатий
Учив нас, юних i прищавих нiгiлiстiв.
Генерал Власов:
Meine lieben совушка, переворот вiдбувся
В моїй душi! З тобою разом будем,
Як двi свинi, гребтись на полi. Гроші
Ми роздаватимем бабусям i калiкам,
Нехай вони поїдуть в Монте-Карло
І грають там в рулєтку, нам не шкода!
З дітсадочка вiзьмем сирiт, і заберем котiв
Із iнститута научного, де з них здирають шкiру
І роблять зомбi аспiранти п’янi…
Генерал Власов, як і Філін, пада на коліна.
Пєлагєя Нилівна:
А я куда?