Генерал Власов:
Блядєй з собою ми не беремо.
Нема чого тобi робити з козаками
І в грiх вводити нас. Іди в сiм’ю,
І бiльше не грiши з воєнними! Молись,
І чоловiку смирно догоджай,
Із бороди йому вичiсуй мандавошки,
Терпи його тортури п’янi, ноги
Йому цiлуй, шоб вiн тебе простив.
З тобою тiльки можем ми дебілів
Робити, ти стара для цих розваг…
Іди з очей, розпусна Мєссаліно!
Пєлагєя Нилівна:
Шпигун нiмецький, шоб сказився ти!
Канарiс щас тобi не допоможе,
Вiн в свiтлiм кабiнетi у гєстапо
Зажав у дверях яйця комунiстiв
І сьорбає какао, прислухаясь
Із насолодою до їхнiх завивань.
Тобi пiздєц! Гей, пiонери юнi,
Бiжiть сюда, я шпигуна спiймала!
Пєлагєя хапає Генерала Власова, Фiлiн обережненько ховається за сосною.
Філін:
Цих хлопцiв пацаватих знаю я,
Вони природи рiдної не люблять,
Нi фауни, нi флори, нi пташок,
А люблять тiльки пляшки i гандони,
А ще кансєрвнi банки і паскудні карти
З голими дівками – ті, що німі
У електричках продають.
Пiонери хапають генерала i пiдводять до Павлiка Морозова, який сидить на піонерському барабані в позі Бонапарта.
Павлік Морозов:
Ну шо, спiймався? То кажи тепер,
Хто вербував тебе, де штаб, ключi вiд шифру,
Явки, ставки i вся твоя шпигунська поїбєнь?
Генерал Власов:
Простiть мене, дiтдомiвськi сирiтки,
Коти бездомнi, менi вибачайте!
Я грiшно жив, їбався я з жiнками
Утричi старшими за мене, із совою
Я жирною дружив, плодив дебiлiв
Таких страшних, що навіть в Голлiвудi
У фiльмах жахiв таких нема. Я не скажу нiчого
Тобi, байстрюк поганий! Хай живе
Манштейн, Гудерiан i рiдний Гiтлєр,
Фашистська батькiвщина хай цвiте!
Генерал Власов мужньо харкає Павлiку в пику.
Павлік Морозов:
Утопіть фашистського фанатiка в болотi.
Пiонери прив’язують генералу Власову на шию кирпичину, як Герасим до Муму, i топлять у болотi. Альонушка вилазить з очерету i з цiкавiстю дивиться на видовище, її очi горять червоним вогнем.
Пєлагєя Нилівна:
Що ж ти зробив, проклятий уркагане?
Якого хуя ти в болотi гидкiм
Втопив красівого, усатого мужчіну?!
Павлік Морозов:
Мамаша, помовчiть,
І вас втоплю, як будете пиздiть.
Микола Островський:
Сiмейка блядська, заїбали в пень!
Оцю хуйню повинен день у день
Я слухати. Я б краще пєтухом
Ламбаду танцював би на парашi!
Пророк розлючено плює. Погляд його випадково пада на хижу Альонушку, яка хтиво клацає іклами i пускає слину з рота.
Микола Островський:
А ти шо робиш тут, змiя їбуча?
Ти, мабуть думаєш, шо тут кiна знiмають
Рекламного про пасту для зубiв?
Роздратований Микола жбурля каменюку в Альонушку, яка з хижим гарчанням лiзе назад в очерет. При цьому вона робить еротичнi знаки Павлiку Морозову i принадно вихиляється тiлом. Павлiк без зайвої рефлексiї бiжить за зеленою бляддю в болото. Пєлагєя Нилiвна розставляє руки, як в картинi Маковського «Не пущу».
Пєлагєя Нилівна:
Не лiзь, синок, вона тобi не пара,
Вiд неї ти пiдхопиш враз сiфона!
Павлiк роздратовано пиздить Пєлагєю Нилiвну по мармизi. Пєлагєя пада довго i велично, як це i личить епiчнiй героїнi.
Пєлагєя Нилівна:
Убив!
Хор пiонерiв:
Убив! Убив!
Микола Островський: