Африка, сни

ЗАВІСА.

Остановісь, мгновєньє, ти прєкрасно!

ДІЙОВІ ОСОБИ

Іван Опанасович Харченко, літературознавець.

Гриць Якович Вареник, тоже літературознавець.

Чорт, трансцендентна сила у вигляді рогатого упиздня у ватніку, ватних штанах і кірзових чоботях. Безсмєртєн.

Хуна, особа жіночої статі.

Сало, їжа Івана Опанасовича і Гриця Яковича, заповнює простір між шкірою та м’ясом свині, на вигляд біла, на смак жирна речовина.

Портвейн, напій, котрий Іван Опанасович і Гриць Якович п’ють вранці, вдень, ввечері, а також вночі.

ДІЯ ПЕРША

Кімната в общазі, в котрій живуть аспіранти: Іван Опанасович, Гриць Якович і сало. В кімнаті дві кроваті, тумбочка і стіл. За столом сидить Іван Опанасович і їсть сало. На кроваті лежить Гриць Якович Вареник в стані алкогольного токсікозу, загорнутий з головою в ковдру.

Іван Опанасович: Шось випить хочеться, блядь, де ж взять гроші? (До Гриця.) В тебе гроші є?

Гриць: Єсть.

Іван Опанасович: Дай мені три карбованці, я тобі завтра утром віддам.

Гриць мовчить.

Іван Опанасович: Чо мовчиш? Гроші є?

Гриць: Єсть.

Іван Опанасович: Дай мені три карбованці, завтра утром віддам.

Гриць мовчить.

Іван Опанасович: Чо мовчиш? Гроші є?

Гриць: Єсть.

Іван Опанасович: Дай мені три карбованці, завтра утром віддам. Чо мовчиш?

Гриць: Та жалко...

Деякий час обидва мовчать.

Іван Опанасович: Блядь, придумав! Щас гумореску напиздячу.

Іван Опанасович кладе сало, сідає до машинки і пиздить її по клавішам.

Іван Опанасович: Такий гумор щас пиздану, шо вони всі повсцикаються. (До Гриця Яковича) Ти «Перець» читав?

Гриць Якович: Ні.

Іван Опанасович: Очєнь даже напрасно, там такі хохми єсть, всцятися можна! Там і мойо тоже єсть...

Продовжує пиздить по клавішам, потім видира бумагу і комкає її.

Ну його к хуям, краще я оповідання про колгосп напишу, блядь, в «Молоду гвардію». (До Гриця) Ти читав «Молоду гвардію»?

Гриць Якович: Ні.

Іван Опанасович: Напрасно, там тоже харошиє хохми єсть...

Іван Опанасович пиздячить по клавішам.

Гриць Якович: Я сьогодні з Хуною условився, щас прийті должна...

Іван Опанасович продовжує пиздити машинку по клавішам, потім імпульсивно видира бумагу і зникає в сортирі. Входить Хуна.

Хуна: Я нє опаздала?

З сортиру чути огидливе пердіння.

Хуна(робить вигляд, ніби нічого не почула): Ви тут сідітє, а на дворє такая погода стоіт!..

З сортиру чути огидливе пердіння.

Хуна(робить вигляд, ніби не чує): Я прямо нє знаю, что ета вєсна со мной дєлает!..

Хуна і Гриць Якович співають.

Хуна:

Она вишивала йому лєбєдей,
Дєвіч’ю вєрность храня.

Гриць Якович:

В театрі шампанським поіл он блядєй,
І водку хуярив срання.

Обидва хором:

І водку хуярив, і водку хуярив, і водку хуярив срання!
І водку хуярив, і водку хуярив, і водку хуярив срання!..

Хуна:

Она могла ліхо заштопать носок,
Чтоб бил нєзамєтєн ізьян.

Гриць Якович:

Работал в пітомнікє сторожем он,
Чтоб тайно їбать обізьян.

Обидва хором: