З сортиру чути шарудіння. Трохи згодом з’являється Іван Опанасович, застьобуючи штани. Він розпарений і страшний.
Хуна: Ізвінітє, можна і мнє?
Іван Опанасович: Хі! Мєрсі...
Хуна спокусливо посміхається і зникає в сортирі. Іван Опанасович у роздумі чуха собі живіт.
Іван Опанасович: Я в армії так наїбався, Гриша, їбать мої віники!..
З сортиру чути страшний крик, Хуна з перекошеним ротом вибігає з сортиру, збиває з ніг Чорта, який щойно зайшов у двері, і вихром зникає в нетрях общєжитія
Іван Опанасович: Блядь, шо вона злякалась? Гімна не бачила?
Чорт загляда до сортиру, мрійливо крутить хвостом і клаца язиком.
Чорт: Ну ти і среш, Ваня...
Іван Опанасович: А хулі тут такого? Ну, посрав...
Чорт: Ну, розказуй, як живеш, як жінка?..
Іван Опанасович: Та пішла вона на хуй!
Чорт(співчутливо): Шо такоє, Ваня?
Іван Опанасович: Та вже місяць менструації не було, мабуть, забєрємєніла...
Чорт: Так радуваться ж нада, Ваня!
Іван Опанасович: А хулі радуваться? Я її три года їбав, як врага народа, і вона не бєрємєніла. Я не люблю ото на простиню спускати, чи на живіт...
Чорт: Шо такоє, Ваня?
Іван Опанасович: В неї матка не держить, забєрємєніла, сука, коли я сам в Києві, а вона в Лохвиці.
Обидва мовчать.
Чорт у роздумі крутить хвостом.
Іван Опанасович: Та я не за то, мені інтєрєсно, хто її виїбав, вона ж тричі за мене ширша, ще й окуляри носить. Інтєлєгєнтка, блядь. В Лохвицях – заврайоно.
Зловісна мовчанка.
Чорт(спокусливо): На блядки підем сьогодні?
Іван Опанасович. Та шо я, пацан? Я в армії так наїбався, шо противно згадувать. Я, вобще, ото їбаться не понімаю. Ну шо тут такого? Штрикаєш, штрикаєш, а спроси – нахуя? Я б краще вина б ото випив...
Чорт(ніскіки не здивувавшись): Давай стакани!
Чорт виймає з ватніка кілька пляшок портвейна. Гриць Якович, який до того лежав смирно, як небіжчик, починає нервово перекидатися на простирадлі, бо гадає, шо про нього забули. Чорт розливає, Іван Опанасович ріже сало.
Гриць Якович(нервово): Мінє сюда дайтє!
Іван Опанасович дає Грицю стакан, він п’є його, лежачи під ковдрою. Руки його при цьому трусяться.
Чорт: А шо ж ти, Ваню, далі робитимеш?
Іван Опанасович: А шо? Щас дісєртацію напиздячу і в Броварах дом куплю за 20 тисяч. Я ото квартіри ті блядські не понімаю, ну шо тут такого? Ото меблю купують, позвуть у гості і сидять, і цілий день пиздять. А жінка пизду собі чуха...
Гриць Якович: А шо ж робить?
Іван Опанасович: Я люблю, шоб у мене хазяйство було: кабан та то, та сьо. Вона, курва, звикла там у районо пиздіть, а кабана годувать нада!
Чорт(продовжує спокушать): Вань, а може, ну його к хуям ту дісєртацію! Давай к блядям поїдемо на діскатєку, шас хароші бляді там єсть. Я хату сняв на Борщаговці, можна хоч тиждень не вилазити.
Іван Опанасович: Хе, то не можна! Начальник буде пиздіть.
Чорт: А ми йому скла товченого насипемо у бутерброди. У нього жінка ревнива, то подумають на неї.
Іван Опанасович: Ха, та воно можна, але ж у цих блядєй, я думаю, і тріпєр є...
Чорт: Ну то давай підемо, Ваня; в кафе «Ластівка», приїбемося до армян і пизди дамо!
Іван Опанасович: Та воно можна, але ж там міліція, я думаю...
Чорт: А ми і міліції пизди дамо, а потім похуярим у «Дубки» і все там нахуй рознесем!
Іван Опанасович: Е, «Дубки», то далеко йти нада!..
Чорт: А ми на таксі...
Іван Опанасович: Ні, то дурне діло! Я краще сала поїм...