Іван Опанасович жере сало і запиває портвейном.
Чорт(з слізьми в голосі): Ваня, ти хоч плану покури!.. (З надією лізе до кишені.) Ось тут у мене є гарний, диви, як пахне, а-а-а!.. (Сатана з насолодою нюха план і крутить хвостом.) Давай накуримося і підем хуйню якусь зробим!
Іван Опанасович: Та їбав я його курить, від нього хуй не стоїть!..
Чорт(плаче): А навіщо тобі, шоб стояв?!
Іван Опанасович: Хм, як це навіщо? Заїбав...
Гриць Якович: Блядь, де ж та Хуна поділась? Казала вчора, шо буде зі мною жить, а сама втекла...
Іван Опанасович: Та біс їх зрозуміє, тих хун, он краще – вино стоїть, пий...
Всі випивають.
Чорт: Ваня, а може, вона щас прийде, та ми Швецію зробимо?
Іван Опанасович: Яку це Швецію?
Чорт(спокусливо): Ну, це коли один вафлями годує, а другий в сраку їбе. Інтєрєсно!
Іван Опанасович: А ти шо робить будеш?
Чорт: А я так, подивлюсь...
Іван Опанасович: Нє, не можна. Вона комусь розкаже, нам тоді всім піздєц. Скажуть: «Іван Опанасович Харченко замість дісєртацію про Шевченка писать, зробив в общєжитії гнєздо разврата».
Чорт: Не скаже. Ми її вафлями нагодуємо, а потім голову відріжем і закинем до студентів. То всі подумають, шо то негри...
Іван Опанасович: Я на тих негрів дивитися не можу – чорні, а наглі! Їде в автобусі і читає якусь книжку не по-нашому, хуй просциш, тіки оченятами зир-зир. А тьолок вони наших їбуть, ті дури пащеки пораззявляють і їдуть з ними в Африку чи якусь Гвіану йобану. А негру шо, поїбав, надоїло, потім із’їв, і всі діла. Вони своїх так не люблять їсти, як наших. Наша баба потіє меньше...
Гриць Якович: Все одно, пизда ставридою бздить.
Всі троє замисленно мовчать, переварюючи інформацію Гриця Яковича.
Чорт: Ваня, а пам’ятаєш, коли ти старий був, як ти в мене просився, молодість хотів, аж душу заклав...
Іван Опанасович: Не помню.
Чорт: А казав: «Чортику, любий, зроби молодшим, дай трохи грошей, та кабанчика, та то, та сьо, я тобі вік служить буду і всіх, геть чисто, позакладаю». А сам – слина тече з рота, зубів нема, та у вухах вати півкіла стирчить.
Іван Опанасович: Ніхуя такого не помню, не було цієї хуйні.
Чорт: Ну як же, Ваня, не було, када імєнно, шо було! Казав, я як молодий буду, то не буду більше всякої хуйні робить, у поліцаї вступати, сало їсти, і таке інше, а буду ізучать «Трі стадії духа», шоб потом кричать: «Остановісь, мгновєньє, ти прєкрасно!» Не ти, скажеш, а? Хто казав: «Буду Ніцше читати, а потім прєвозмогать в собі поца, і їбати по ночах дику вовчицю, і в Гонконзі дурний план курити». Шо, не ти? А хто казав: «Покину це село хуйове, а буду ананаси і бургундське пиздячить із манєкєнщицями в Парижі, і через їх пойму марність зусиль». Шо, не ти?
Іван Опанасович: Шоб ти з’їв, та й не пиздів!
Гриць Якович(шуткує): Я тарілку супу, а ти кінську залупу. Га-га-га! (регоче).
Чорт: І я тоже дурень. Сижу тут з вами, пиздюками, сало їм... (Чорт наливає шмурдяку, відрізає сало. Передразнює когось.) Остановісь, мгновєньє, ти прєкрасно! (Потім випиває шмурдяк, закусює салом і кривиться.)
Гриць Якович(співчутливо пиздить чорта по спині): Шо, не пошло?
Чорт: Да пішов ти нахуй, «не пашло»... Муму йобане!..
Гриць Якович(шуткує): А я і так на йому сиджу, тіки ноги звисають. Га-га-га-га!
Чорт(розлючено плює на підлогу): Тіки і навчився, шо ото срати, як бегемот, он навіть хуни тікають!..
Іван Опанасович: Я їм не винуватий, шо вони дурні.
Чорт: Ну а якщо всі повтікають?
Іван Опанасович: Хай тікають, вони мені не нужні.
Чорт: Ну і сиди тут з своїм салом, кабан йобаний!
Іван Опанасович: От ти в нас дуже інтєлєгєнтний, шо не слово, то матюки.
Чорт іде до дверей. Раптом двері відчиняються і в них входить Хуна.
Хуна: Ви тут сідітє, а на дворє такая пагода стоіт! Я от нарошно вийшла, трохи погуляла... Так што ета вєсна со мною дєлаєт! А ви чого тут сідітє?