Арнольд важко плюхається з Сабура і повзе вздовж плота. Сабур зачиняє Кербабая, який знову скрипить. Максуд множить. Весь цей час Феофан стоїть раком, накриваючи Бориса.
Феофан: І довго мені отак стоять?
Кербабай рипить. Максуд стучить крейдою по залізу.
Арнольд: Вже весь пліт обповз, твою мать у кишки!
Борис(з-під Феофана): Я манав оце повзання! Я їсти хочу!
Арнольд: Ти диви, його накрили, а він пиздить!
Сабур: Ач, який! Їсти хоче! А ми не хочемо?
Феофан: Салага хуєв! Зараз, бачу, Кербабая відчинено!
Сабур відчиня Кербабая і знову становиться раком. Кербабай рипить. Максуд витира те, що помножив, здирає ржаву дошку і пиздить її ногами. Всі з пострахом дивляться на Максуда. Максуд викида дошку у воду, де вона тоне. Зачиняє Кербабая, садиться на Сабура і витирає піт.
Максуд: Піздєц.
Всі з пострахом дивляться на Максуда. Пліт пливе.
ЗАВІСА.
Герой нашого часу
Савка, герой нашого часу.
Ахванасій, учень Савки.
Митродора Пилипівна, вже пожила, але гарна курва.
Анжела, Жанна і Вєроніка, блядовиті дівчата.
Соломон, молодий і наглий жид.
Великий стіл. На столі стоять миски з бацилою. За столом сидять Савка і Ахванасій і наябують бацилу.
Савка(з набитим ротом до Ахванасія): Я сьогодні Анжелу виїбу, бля буду. Ти в це діло не мішайся. Бо я тобі залупу відріжу і натягну на їбальника, бля буду, пойняв?
Ахванасій: Пойняв.
Савка: Курва буду.
Савка гидко спльовує шматком бацили на підлогу.
Савка(до Ахванасія): Підбери, синок хуїв.
Ахванасій похапцем підбира з пола неапетитні шматки бацили.
Савка: Їж, шакал йобаний.
Ахванасій похапцем з’їда бацилу.
Савка: Кому спасіба нада сказать?
Ахванасій(з набитим ротом): Дяді Савці.
Савка: Вчити вас, синків, треба. Ніхуя ще служби не пойняли.
Савка витира масні губи піджаком і любовно ляскає Ахванасія по маленькому лобі так, що той гепається на запльовану Савкою підлогу.
Савка(задоволено): Шо не ясно, йоб твою в Дарданели мать?
Ахванасій мовчить, низько опустивши маленького лоба, і раз по раз любовно зиркає на Савку манюніми оченятами.
Савка: Шо стоїш, як Ісусик? Бабу їбав?
Ахванасій: Ги-и-и...
Савка: А хочеш їбатися?
Ахванасій: Ги-и-и...
Савка: Ги-ги, йобаний череп.
Квартира Соломона з великими бра, консолями, камінами і канделябрами. В квартирі – Анжела, Жанна і Вєроніка. Вони бавляться різними цацками, що їх так багато в квартирі у Соломона. Входить Соломон, зі смаком одягнутий в домашнього фартушка.
Соломон: Дівчата, хто буде чай пить, а хто кохве?
Анжела: Я кохве буду.
Жанна і Вєроніка: Ми теж кохве будемо.
Входить Митродора Пилипівна, вже пожила, але гарна курва.
Митродора Пилипівна: Я щас була на діспуті «Шо такоє щастя». Нічого, культурно побазарілі, правда, лєктор був якійсь припєздяний.
Анжела: Я так думаю, што щастя каждий по-своєму понімаєт. От у меня бил одін пацанчік, ми с нім встречалісь, так он мнє всьо врем’я свой характер показував...
Раптом відчиняються двері, і в кімнату ввалюються Савка і Ахванасій. Вони в розхристаних тулупах, сопуть і дико зиркають по сторонах налитими кров’ю оченятами.
Митродора Пилипівна(сама до себе): Гарний пацанчік, їбать мене в дишло!