Савка(грізно): Анжела, тєбє двє мінути на розмишлєніє. Наябуй кохве і пиздуй за мной.
Ахванасій(дивиться на Савку ніжним поглядом): Ги-и-и...
Анжела: Ти посмотрі, какой он бистрий!
Савка: Харош піздєть.
Соломон: А хто ви такой? Прішлі, матюкаєтесь тут. Што такоє?
Савка: Та йоб твою мать, жидок! Я тебе раз перєїбу – у тєбя залупа одвалицця.
Ахванасій: Савка, впиздь його, шоб не базарив.
Савка пиздить Соломона. Соломон відразу ж пада.
Митродора Пилипівна(сама до себе): От ето удар!
Савка: Шо, нравиться? На!
Савка пиздить Митродору Пилипівну. Митродора Пилипівна падає, як мішок з гамном.
Ахванасій: Так їх, дядя Савка.
Савка(агресивно харчить): Щас в ігру поіграєм. Цель ігри – вийти живим із боя. Всім стать к стєнє.
Ахванасій: Га-га-га (регоче).
Вєроніка: Савка, не пиздь, я нє винєсу.
Савка: Винєсєш.
Савка пиздить Анжелу, Вєроніку і Жанну. В результаті на полу лежать п’ять тіл без ознак життя.
Савка(чуха потилицю): Піздєц, нахуй.
Ахванасій: А тепер що робить будемо?
Савка(шуткує): А будемо хуєм груші збивать.
Ахванасій: От погуляли ми сьогодні! Особенно я ржав, коли ви тьолок пиздили. Ото піздєц!
Савка(мєтко подитожує): В етой жізні так, Хваня, хто сільнєє, тот і прав.
Ахванасій: Ги-и-и...
ЗАВІСА.
Савка, герой нашого часу.
Ахванасій, учень Савки.
Горгона Пилипівна, сестра впиздженої Савкою Митродори Пилипівни.
Хабібулін, кунак Савки.
Єгорка Іванцов, геолог і дурний кацап.
Васіліса Єгоровна, женщіна мужской мєчти.
Страшне провалля, над яким жахливо літають орли. Над самим краєм провалля стоять Савка і Ахванасій і плюють униз.
Савка(плює униз): Пригай, нахуй!
Ахванасій(плює униз): Ну його в пизду, блядь!
Савка(показує на орла): Дивись, блядь нахуй.
Савка бере каменюку і мєтко швиря в орла. Підбитий орьол камнєм падає вниз.
Ахванасій: Савка, а шо ти кинув?
Савка: Гранату.
Обидва регочуть. Деякий час Савка і Ахванасій з цікавістю дивляться вниз.
Савка(плює униз): Піздєц, нахуй.
Ахванасій(плює униз): Мєткость рук, блядь, і нікакого мошенства.
Аул. Біля аулу сидить Хабібулін і пале люльку, набиту кізяком. Входять Савка і Ахванасій. В руках у Ахванасія забитий орьол.
Ахванасій(до Хабібуліна): Стоїмо, бля, а він летить, бля, так Савка як запиздячить, бля. Кажу: «Піздец, нахуй», – а Савка: «Ніхуя собі», – та палкою як переїбе, каже: «Чмо йобане». Знаєш Савку? А я забрав, оце борщ зваримо. Ніхуйово пагулялі.
Савка(плює): Нє дєлай волни, Хваня.
Хабібулін(осматрює забитого орла): По-вашему, ето сич називається?
Ахванасій: Шо за сич, блядь, ніхуя не просцу.
Савка(внєзапно): Чурка йобаний, блядь, чєрез мінуту віжу борщ на столє, кругом всьо блєстіт-свєркаєт! Шо не ясно, бля?
Хабібулін бистро зникає, несучи з собою орла.
Ахванасій: Йобані чурки заїбали, нахуй.
Ахванасій підбира люльку, набиту кізяком, покинуту Хабібуліним, і пале її. Мимо проходить Горгона Пилипівна, сестра забитої Савкою Митродори Пилипівни, вдягнута туристкою.
Ахванасій: Диви, Савка, мамка нехуйова.
Савка: Я таких мамок, Хваня, тоннами на хую вєртєл.