Токо блядь
Так заставляє сєбя ждать!
Поля лежить. Люба Неїжмасло пиздить Полю дрючком. Поля вивалюється з гроба і падає на підлогу з сильним стуком, вже нежива. У цю ж мить Коля закалує Любу Неїжмасло списом. Гнат Пилипович Рак грає на арфі все голосніше.
Клім Моісєйович Кац:
Хуйню негайно прєкратіть!
З цими словами Клім Моісєйович кида у Колю колокольчик і влучає йому просто в лоба. Коля і колокольчик падають, причому колокольчик звенить, а Коля ні, бо мертвий. Гнат Пилипович Рак хуярить на арфі Andante, але ніхто на сцені не встає, як того потребує п’єса про Орфєя. Замість цього на сцені з’являється Уляна Юхимовна Світисонечко, юродива старушка. В руках у неї противотанкова граната.
Уляна Юхимовна Світисонечко:
Ложись на пол, піздоболи!
Всі кидаються на пол, причому поспєшно, кинута Гнатом Пилиповичем Раком арфа іздає протівний звук.
Уляна Юхимовна Світисонечко:
Ви мене іжвінітє жа хуйову дікцію,
У мєня кольцо в жубах.
Дійсно, Уляна Юхимовна не бреше, в зубах у неї кольцо від противотанкової гранати.
Клім Моісєйович Кац:
Нє вєрю! Нє вєрю!
Уляна Юхимовна, яка все чула, починає страшно реготати. Під регіт Уляни Юхимовни завіса поступово закривається. За завісою чути страшний вибух. Світло гасне. У темряві і тиші чути жахливий стук телетайпа.
Голос діктора:
Останнім часом діяльність терористів знов активізувалась. Сьогодні невідомими особами була закинута бомба в театр імені Залупа Хуйбердиєва під час постановки опєрєти «Орфєй і Еврідіка». Деякі обозрєватєлі думають, шо вибух – дєло рук мафії, но от чєго на самом дєлє проізошла ця пацавата історія, ніхто об’ясніть не може.
ЗАВІСА.
Кацапи
Владімір, кацап.
Алєксандр, кацап.
Надєжда, кацапка.
Ємєльян, кацап.
Валєнтін, малолєтній кацап, син Надєжди.
Гриша, борець.
Миша, боксьор.
Толя, синок Опанаса.
Опанас, спрацьований уркаган.
Голос із моря, який належить купающємуся вєтєрану.
Веранда з самоваром і віноградом біля самого синього моря. На морі штиль. На веранді сидять кацапи і грають у карти.
Алєксандр(до Надєжди): Владімір-то твой, в ігрє нє бєльмєса нє пєтріт.
Владімір: Нарвался на туза моєво, а тєпєрь вот і злішся. Злішся вєдь?
Ємєльян: Что у нас тєпєрь – двє послєдніх?
Надєжда: Ти что, друг сітний, с луни, что ль, свалілся, щас дєвочєк-то нє бєрьом.
Алєксандр: Владімір, ти что, підарас, с чєрви захода-то нєт. Нєт, ну ви посмотрітє, єму об’ясняєш, а он сідіт, как нєрускій, єблом торгуєт.
Надєжда: Валєнтін, японскій бог, почєму у кота яйца-то открутіл? Твой кот, что лі?
Валєнтін(хітро): Мамочка, я одін разочєк-то дьорнул.
Надєжда: Ти гляді у мєня, Валєнтін!
Алєксандр: Надєжда, да ну єго к монахам, ми что – іграєм ілі нєт?
Владімір: Нічєво, пацаньонок-то боєвой растьот. Скажи дядє: «Вот вирасту, дядя Алєксандр, і тєбє яйца-то одкручу, чтоб ви блядовалі помєньше».
Валєнтін: Вот вирасту, дядя Алєксандр, і ваші яйца-то одкручу, чтоб ви блядовалі помєньше.
Всі кацапи регочуть. На морі потихеньку здіймаються хвильки і приємно хлюпають у берег.
Общій вагон забацаного поїзда. На лавках сидять Гриша, Миша, Толя і Опанас. Вони дивляться у вікно, чистять рибину, п’ють чай з алюмінієвого подстаканніка і взагалі розважаються, як положено у поїзді.