Толя(дивлячись у вікно): Папа, оно дивись – самосвал.
Опанас(гладить синка по голові): От якби ти, синок, щас на дорогу вибіжав, де той самосвал, так би усі кишкі у тєбя б і шваркнулі.
Толя: Папа, оно диви, гори. Папа, а там наші билі?
Опанас(гладить Толю по голові): Билі, синок, ані кругом билі.
Толя: Папа, а оні там стоялі насмєрть?
Опанас(пиздить Толю по голові): Замовч, не пизди, вже заїбав батька в доску!
Миша: Воно – дитина, нє понімає, шо папі тяжело.
Гриша: Ви здалеку їдете?
Опанас: З тюрми.
Миша(дістає вино): Батя, будеш пить?
Опанас: Та блядська печінка, ну, наливай.
Толя: Папа, і мінє дай.
Опанас: На, тіки сцять не проси.
Всі випивають.
Опанас: У морі викупаюсь, нахуй, і його от скупаю (показує на Толю), йому врачі сказалі, шоб у морі купався.
Толя: Папа, а шо луччє: пулємьот чи танк?
Миша: Танк луччє. По пулємьоту раз пиздане – і піздарікі.
З цими словами Миша наливає вино Опанасу, Гриші, Толі і собі.
Толя: Папа, я, як виросту, вивчусь на ахвіцера чи на командіра. А шо луччє: ахвіцер чи командір?
Гриша: Та одін хуй.
Опанас: Вафльониш ти єщьо на ахвіцера учіться.
Миша: Скажи, Толя: «Заїбав ти мєня, папа, своімі ахвіцерами». Скажи: «Я на морє їду купаться». Хочєш купаться?
Толя: Я стрілять хочу.
Веранда з самоваром і кацапами. На морі приємно штормить. Владімір бере в руку чималу каменюку.
Владімір: Надєжда, посмотрі, как я щас камєнь-то брошу.
Надєжда: Ну, што ти, как пацан, сєбя нє уважаєш. Вєдь старий-то поц уже!
Владімір: Вот давай поспорім, раді смєха-то. Трі раза подскочіт!
Владімір кида каменюку в море, яка відразу ж тоне.
Надєжда: Ну што? Абасрался, підарас! Што, нє стидно?
Ємєльян: Владімір, камєнь-то плоскій надо брать. Посмотрі, как у мєня раз пять подскочіт.
Надєжда: Как пацани, єй-богу! Люді-то кругом смотрят, мудозвони стариє!
Владімір: Молчі, курва, а то і тєбя бросім в морє, нахуй!
Іспугана Надєжда молчіт. Владімір і Ємєльян кідають камні. Алєксандр, завідуя ім, знаходе огромну каменюку і, вимахуючи нею, біжить униз.
Алєксандр: Пока ви тут мудохалісь, я вот што нашол.
Алєксандр показує Владіміру і Ємєльяну скользку, протівну каменюку і швиряє її в море.
Голос з моря: От я, блядь, щас якомусь підарасу кину!
З моря вилазе вєтєран війни в плавках і з колодками на волохатих грудях. Одна нога в нього на 10 сантиметрів коротша за іншу.
Вєтєран(до Алєксандра): Я, блядь, пиздану одін раз, так мєня люба больніца возьмьот, а тєбя нєт!
Валєнтін(до Алєксандра): Дядя Алєксандр, вам что, дядя-калєка яйца открутіт, чтоб ви блядовалі помєньше?
Тривожна мовчанка. Шторм на морі сильнішає.
Общій вагон забацаного поїзда. За столом сидять п’яні Гриша, Миша, Опанас, Толя і ведуть свєтскую бєсєду.
Миша(до Гриші): Сижу я в барі в Прібалтікє, кругом старінні стулья. Так заїбісь здєлано. Заходить мудак і каже мінє: «Ето мєсто мойо, может, ви пєрєсядєтє?» А я говорю: «Ніхуя собі! Ти шо, абарзєл, пацан? Может, ти сам пєрєсядєш? Я їбу такі варіанти».
Гриша: Я тєбя за то уважаю, Миша, шо ти рісковий парєнь.
Миша: В них, в Прібалтікє, блядь, на уліцах всьо не по-нашему напісано. А спросі шо-небудь, так он сначала так посмотріт, а потом по-своєму шось тири-пири. По-нашому ніхуя не понімає. А тьолкі хуйовиє в них. Так (показує рукой біля голови) єщьо нічєво, а остальноє – хуйовоє.
Гриша: І шо, і кругом не по-нашему написано?