Миша: Та йоб твою мать, нахуя мне піздєть!
Опанас(до Толі): Сина, оно подивись – морє…
Толя(без ентузіазма дивиться на море): Папа, а морє – оно большоє, так шо другого бєрєга нє відно?
Опанас: У бінокль відно.
Толя: А єслі бінокль зламався, тогда відно?
Опанас: Та заїбав – відно, шо ж тада увідіш?
Толя: Папа, а на том бєрєгу наші?
Опанас(зловісно): Там кацапи.
Всі зловісно мовчать. Поїзд зупиняється, чути крики «Приїхали!» і погрозливий гуркіт моря.
Веранда з самоваром. На морі здіймається шторм. Кацапи сидять на веранді.
Алєксандр: Пагодка-то, а, Надєжда? Хозяїн собаку-то нє вигоніт.
Надєжда: Єслі б знала, что ти такой долбойоб, я б с Трофімом лучше б на Сєлігєр с’єзділа, чєм с тобой тут Муму за уши тащіть.
Алєксандр: Ти мєня, Надєжда, нє злі. Я тєбє за Трофіма матку вивєрну наізнанку!
Входять Опанас, Толя, Миша і Гриша.
Миша: О, диви, кацапи!..
Гриша(з московськім акцентом): Как пагодка в Масквє?
Владімір: Я что-то юмор-то нє понял...
Опанас: Хуйня якась! Кацапи всєгда такі понятливі, а нє понімают.
Опанас(грізно підходить до Владіміра): Знімай штани, їбать буду!
Ємєльян: Пазвольтє, ви ж нє у сєбя дома!
Миша пиздить Ємєльяна. Миша, Гриша, Опанас і Толя пиздять кацапів. Кацапи кричать дурними голосами.
Надєжда: Жлоби проклятиє, я вас нєнавіжу! Я б вас всєх растрєляла!
Опанас(пиздить Надєжду): Мовчи, курва, када мужчіни разгаварівают!
Зойки стихають, на морі гуде шалений шторм, кругом лежать побиті тіла кацапів.
Толя: Папа, кажись, піздєц.
Опанас(пиздить його): Скіки тєбя учіть можна, блядь, шоб ти не матюкався? Батько для тєбя шо, мєсто пустоє?!
Раптом роздається жахливе сичання. Це кацапський самовар – він закипів. Він сичить, сичить, перекриваючи шторм, і грізно підскакує на місці. Всі з острахом дивляться на самовар.
Під звуки самовара завіса повільно закривається.
Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!
Нєзнайка, супермен-вікінг.
Гурвінек, антісєміт.
Карандаш, художнік-кічмен.
Самодєлкін, матрос торговельного флота.
Пєтрушка, мовчазний карлік в кепці.
Буратіно, просто поц.
Мальвіна, дєвушка з голубою волоснею.
Сінєглазка, алкоголічєская подорва.
Красна Шапочка, красіва, лінива, егоїстична і дурна блядь.
Артемон, чорний собака.
Мнацаканов, привид у телевізорі.
Дія відбувається в майстерні Карандаша. В майстерні розвішані розкошні вироби хазяїна, в числі яких: пофарбовані гіпсові голови піратів, попільниця в вигляді смерті і голі дівчата в рамі рококо. Біля вікна сидить Пєтрушка, мовчазний карлік у кепці, і фарбує яєчко. На полу хропуть п’яні, брудні і голі Самодєлкін в рваному тєльніку і Карандаш. На них верхи спить пудель Артемон.
За столом сидять два дебіла, Буратіно і Гурвінек, п’ють і пиздять. З ванни долинають звуки води і веселий регіт Красної Шапочки.
Буратіно(страшним, хрипким голосом): І от, блядь, він смотріт, шо та хуйня летить. Кругом неї фари, лампи там всякі, і сама червоняста лампа мигає. А летить вона йому на город. От воно стало біля клуні і мигає. Той мудак пиздує туда. Жінка кричить. Він тіки так: «Спакойно, стара блядь!» А з цієї хуйні так рука його – раз! А іді сюда! Запхало, замело і кудись полетіли до хріна на роги.
Гурвінек: Оце все?
Буратіно: Нє, вони політали туда-сюда, ну там всьо такоє. Прилетіли і викинули його к хуям. І чувак той після цього все нахуй забув. Його питають: «Як тебе звуть?» А він: «Бе-е-е». Йому показують жінку, а він: «Бе-е-е».