Раптово Мнацаканов помічає обнажонну Красну Шапочку, давиться і починає ікати.
Гурвінек(увєрєнно): Жид! Шо смотріш?
Мнацаканов: Я, собствєнно...
Красна Шапочка починає соблазнітєльно чухать собі живіт і хіхікає.
Сінєглазка(ігріво до Мнацаканова): Мужчіна, скоко вам лєт?
Нєзнайка(істєрічно): Я больше нє могу так жить, кругом якась хуйня, скрізь підараси! Мнє нічєво нє надо! Пальто? В пизду!.. (Скида шкіряне пальто.) Піджак? Нахуй піджак! (Скида піджак.) Бєріть, мєнє нє нада! (Дивиться на ноги.) Кальоса? Нахуй. Бєріть, все бєріть! Їжте!
Нєзнайка зніма ботінки і починає знімать з рук гайки. Гайки не дуже знімаються з його пухлих пальців.
Нєзнайка: Гайки ці йобані, блядь, не знімаються!..
Плачущий Нєзнайка зав’язує з гайками, зато йому вдається знять часи «Ролєкс» і запиздячить ними в Сінєглазку. Потім Нєзнайка знімає штани і швиря їх в Мнацаканова. Нєзнайка стоїть в обтягующих білих трусах, з льогким жовтим німбом біля хуя, і страшно кричить.
Нєзнайка: Всьо! Всьо!
Нєзнайка вийма з піджака і штанів пачки грошей і починає швиряти в друзів. Одну пачку він швиря просто в обличчя Мнацаканову. Мнацаканов іздає невловимий рух і з клацанням зубів хижо ловить пачку в зуби. Очі Мнацаканова страшно блищать, з рота і носа виривається хиже гарчання.
Гурвінек: Ти диви, от жидяра! Ану віддай!
Мальвіна(злякано): Він щас нас усіх поїсть!
Баби злякано верещать і лізуть під стіл. Стоїть страшенний крик. Гурвінек підбира з полу красівий, важкий шуз Нєзнайки і пиздить ним у тєлєвізор. Роздається страшний вибух. Чорний дим повзе з розйобаної вєщі на дівчат і хлопців. Всі кричать. Собака Артемон виє. Спокійний тільки Гурвінек: він витира руки об штани і налива собі портвейн.
Гурвінек: У! Жидовська морда!
Всі сміються. Починає грати красіва таката. Самодєлкін б’є під неї чєчьотку. Буратіно гладить Мальвіну, Мальвіна гладить Нєзнайку, Нєзнайка однією рукою гладить Сінєглазку, а другою помагає їй блювать. Сінєглазка блює. Карандаш малює. Красна Шапочка чуха собі пизду. Пєтрушка знаходить під столом яєчко, яке чудом не розбилось, і заходиться його розрисовувать.
Буратіно(тупо): Ну, так шо? Завтра гуляєм?
Гурвінек: А как же! Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!
ЗАВІСА.
Цікаві досліди
Мирон Опанасович, вчитель.
Зоя Жорівна, вчителька.
Гриша, піонер.
Миша, піонер.
Вася, піонер.
Стася, піонерка.
Носенко, тоже піонер, другорічник.
Шкільна лабораторія. Посередині стирчить пластмасовий скелет, обабіч його глобус і тваринний куточок. В тваринному куточку бавляться: жаби, їжачок, білочка, котик та кролиха. Кролиха велика, товста і вагітна. Над тваринним куточком висить макєт роздавленої жаби. Вінчає обстановочку портрет Дарвіна. Дарвін на портреті показує руками на брудну обізяну. З рота у Дарвіна вилазе напис: «Бога – нема».
Входить вчитель Мирон Опанасович і вчителька Зоя Жорівна.
Зоя Жорівна: Мирон Опанасович, шо в нас по плану?
Мирон Опанасович: Чергове заняття по вивченню життя жаби у світі атеїстичного сприйняття дійсності. Кінцева мета – на прикладі жаби довести учнів до переконання, що Бога нема.
Зоя Жорівна: Одна думка, що Бог є – це вже хуйня, Мирон Опанасович.
Мирон Опанасович: Звичайно, хуйня, Зоя Жорівна, ще й яка хуйня – це ідеалістичний онанізм.
Обоє замислено мовчать, мабуть, думають про Бога і про те, що його нема. Лунає дзвоник. В лабораторії з’являються піонери. Починається урок.