Хлопчик.
Голоси за вікном.
Дія відбувається в лікарні. Кругом стоять койки, пофарбовані в сірий колір. На всіх койках лежать замотані хворі без всяких ознак статі – так шо видно тільки їх маленькі і злі оченята. Коли хтось із них говорить, у нього з рота йде пар, тільки по цій прикметі можна розібрати, кому з них належить чергова репліка. Над головами у замотаних пацієнтів висить здоровенний дзвін. Біля дзвону стоїть маленький хлопчик. Він з натугою розкачує важкого язика, причому оченята замотаних пацієнтів уважно слідкують за ним праворуч і ліворуч.
Дзвін: Бам-м-м!
Голоси за вікном: Кар-кар-кар…
Перший хворий: Шо там такоє? Пасха?
Другий хворий: То Кузьму Опанасовича виносять.
Дзвін: Бам-м-м!
Голоси за вікном: Кар-кар-кар…
ЗАВІСА.
Діана
Жора, невизначеного віку мужик, схожий на чорта, якого виперли з пекла за профнепридатність.
Василь Гнатович, вождь палати хворих, статечний мужик, схожий на Сталіна епохи підписання Ялтинської угоди.
Сірьожа, середнього віку мужик, хитрий і наївний, як вовк у казці.
Валєрік, молодий мужик, хворий на голову.
Енгельс Гасанович, ліцо кавказьськой національності.
Діна, юна, спокуслива і спортивна медсестра з довгими ногами, спортивними плечима і античною шиєю.
Санітари.
Дія відбувається в лікарні.
Палата відділення щелепнолицевої хірургії по вулиці Зоологічній. В палаті на кроватях лежать Василь Гнатович, Жора, Сірьожа, Валєрік і Енгельс Гасанович з забинтованими в різних місцях і синіми, як баклажан, їбальниками. Найбільша кількість бинтів пішла на Валєріка. Він має на голові пишну прикрасу, розмірами і вагою схожу на чалму турецького султана. Над кроваттю Валєріка висить картина «Охотнікі на прівалє» художника Пєрова. Хворі лежать смирно, як дрова, що чекають на холодну зиму, але це оманлива смирність. В їхніх червоних оченятах світиться бойове завзяття і жадоба життя.
За вікном палати розташований зоопарк, з якого інколи долинають тваринні звуки його волохатих мешканців, так шо якщо заплющити очі, можна уявити себе в Африці.
Голос тигра за вікном: Унгх, унгх, аоунгх!
Жора: Десять часов, блядь! Можна і на годинник не дивиться!
Голос тигра: Аум!!!
Сірьожа: Ти бач, проснувся, проклятий, і гризти хоче...
Голоси вовків: Ауууу!.. (А потім знову тигра.) Аум!
Валєрік при останніх словах тигра б’є головою в стіну.
Сірьожа: Я колись у школі працював, учителем труда. Така робота, шо нема шо спиздить. Так харашо, шо у мене жінка бєрємєнна була. Вона мєл гризла. То я їй мішками таскав. Главноє, шо інтересно, вона той цвітний не дуже любила гризти, а в основном отой, квадратний.
Голос тигра: Аум...
Василь Гнатович: Ач як розпиздівся!
Жора: Він жерти хоче.
Василь Гнатович: А ми випить хочємо. Жора, харош лежать, як стерво, катай лишень за двері, подивись, чи та пизда сігодня діжурить. (До Сірьожи) А ти шо лежиш, як Ісусик? Бистро вставай і ріж ковбасу!
Сірьожа і Жора з насолодою виконують накази вождя, який дістає з матрацу пляшку з мутною рідиною і розливає в гранчаки, з яких перед тим позабирав зубні щітки. Валєрік за звичаєм б’є головою в стіну.
Василь Гнатович: Валєрік, тихіше, картина на голову упаде.
Валєрік: Діана, Діана!
Валєрік розкачується на кроваті, притримуючи обома руками чалму і час від часу пиздить головою в стіну.
Жора: Совсєм поїхав пацан.
Сірьожа: Чого це він?
Василь Гнатович: То він, мабуть, за англійську царівну переживає, шо її машина задавила. (До Енгельса Гасановича) Гасанович, вставай, ще наспишся!
З цими словами Василь Гнатович здирає з Гасановича аеродромну кепку, яку той натяг на обличчя, щоб відокремитись від християнського світу.