Енгельс Гасанович(злякано): Шито, апят?
Василь Гнатович: Оп’ять, оп’ять, Гасанович. Ми з тобою тут старші і должни молодьожи подавать прімєр. (З цими словами Василь Гнатович виймає з гранчака Гасановича зубні щітки і наливає туди самогонки.)
Василь Гнатович(ефектно простягає гранчак і виголошує тост): Мир землі, здоров’я в хаті й гарна дівка на кроваті!
Голос тигра: Аум!
Валєрік б’ється головою в стіну. Всі випивають.
Василь Гнатович: Валєріку більше не наливати!
Енгельс Гасанович: Хароший малшик, маладой! Тинь хочешь? Тинь силаткий, викусний. Кушай! (Енгельс Гасанович дістає з-під кроваті диню і показує Валєріку.)
Валєрік: Діана! Діана!
Енгельс Гасанович: Зачем тебе етот дєвушка, гилупий?
Василь Гнатович: Щас всі випиваєм по другій і расказуєм охотнічі і риболовні історії!
Сірьожа(запопадливо): Правильно, Василь Гнатович, а то вопще бардак в расположенії...
По команді вождя компанія випиває.
Василь Гнатович: От ти і починай, шоб багато не пиздів. Гасанович на очереді.
Сірьожа: Ну, слухайте. Гасанович, не совайте там рукою під одіялом, а то не слишно буде. Значить, прийшов кум на ставок, сів у ризову лодку, закинув собі мастирку на ліща, сидить. А в його собака був такий, з довгими вухами, волохатий...
Жора: Ето спанієль!
Сірьожа: Ну, цей спанієль, значить, поліз у воду купаться, поплив за лодкою. Кум, значить, сидить, ліща ловить однією рукою, а другою одганя того спанієля, шоб не мішав. Коли тільки – раз! Спанієль почав кричати. Кум дивиться – тоне, блядь! Кум його за вуха, давай тягти – хуя тобі, не витягне, отакенна щука вчепилась! Кум за вуха собаку витяг і ото вмєстє з щукою кидає в лодку. Ну ніг, канєшно, в собаки вже немає, а щука погризла ризову лодку, воздух вийшов, і кум чуть не потонув. А щука пішла собі... Десь кілограмів триста...
Жора: Ховайте стакани! Діна йде!
Входить Діна, освітлюючи своєю красою убоге приміщення.
Валєрік: Діана! Діана!
Діна: Хлопчики, Валєріку не наливайте, йому сьогодні на ампутацію. І приберіть закуску, професор буде на обході.
Василь Гнатович: А ми і йому наллєм!
Діна, спокусливо посміхаючись, розчиняється в повітрі.
Сірьожа: От інтєрєсно, шо йому будуть ампутіровать? Може, вуха?
Валєрік: Діана!
Енгельс Гасанович: Ти шито переживаєш, гилупий! Етот дєвушка всє – животниє.
Василь Гнатович: Гасанович, давай, твоя черга.
Енгельс Гасанович: У нас бань єсть. Називаєтся «Фантазія». Етот бань «Фантазія» малшик работает, Мухтарчик, жопф, как куруш, силадкий, викусний. Я пирихожу, говорю банщик, гидє етот малшик? Он говорит, малшик занят, єсть девушк. Я говорю, зачем минє етот животноє? Я хочу малшик...
Василь Гнатовнч: Ти, Гасанович, получаєш штрафне очко. Ето історія не риболовна і не охотніча.
Енгельс Гасанович: Какой охотничий-махотничий, етот історія пиро животних...
Василь Гнатович: Гасановичу не наливать, Жора, давай.
Всі, крім Валєріка і ображеного Енгельса Гасановича, випивають.
Жора: У мене друг Микола. Він прапором служить у спецназі. Їде машиною по Африці. Коли – р-рраз! Отакенна анаконда в кустах лежить! Метрів сто п’ятдесят! Біла, блядь! Микола виходить з машини, бере монтіровку і її по жопі – хуяк! Змотав, поклав в багажнік – і в штаб полка. То потом по ту анаконду приїхали учьониє її ізучать, чого вона побіліла. То казали, шо вона виповзла з пещери. А в тій пещері дуже енергія кльова. Там навіть хрест стоїть, і якщо людина хворіє, то її на три дні на тому хресті розпинають...
Сірьожа: А якщо срати захоче?
Жора: Ну, як це срати? Якщо в бога не віре, то і не вилікується!
Сірьожа: Та нє! Людина – це ж жива істота. Вона пісять хоче!
Голос тигра: Аум!