Тигр: Аум!
Вовки: Ауууу! (А потім знову тигр) Аум!
Компанія випиває, закусюючи ковбасою і динею Енгельса Гасановича. Входять санітари з прооперованим Валєріком на каталці. Валєрік спить під дією наркоза, на голові замість чалми турецького султана – легенька пов’язка. Один з санітарів тримає відпиляні від Валєріка добрячі оленячі роги.
Сірьожа: Це його?
Санітар: А чиї ж? Півчаса пиляли. Хай як випишеться — над кроваттю приб’є. На всю жизнь пам’ять буде. (Санітар кладе роги на тумбочку.)
Валєрік(марить): Діана!
Жора: Переживає пацан!
Санітар: Всьо, хлопці, кінчайте базар, всім отбой. (Санітар тушить світло і зачиняє за собою двері.)
Місяць, який заглядає в палату, обливає своїм срібним сяйвом хворих, схожих у своїх бінтах та халатах на клан бедуїнів в пустелі. Тихо, наче з повітря, з’являється Діна. Вона в короткій, вище колін туніці, так шо нам видно її божественні коліна. В руці у неї лук, за спиною сагайдак зі стрілами. У ніг Діни маленька і струнка лань, їхні тіла світяться зсередини місячним сяйвом. Діна підходить до Валєріка, цілує його в нещасний лоб і разом з ланню випливає в вікно під шалений акомпанемент вовків, тигрів, гієн і всіх інших істот, котрим не спиться вночі.
Валєрік(маніакально бурмоче уві сні): Діана!
Енгельс Гасанович: Гилупий, какой ти гилупий, малшик!
Голос тигра: Аум!
ЗАВІСА.
Йоги
Піонер Серьожа, йог.
Василь Петрович, йог.
Боріс Глєбович, друг Василя Петровича, йог.
Лазарь Германович, кандидат в йоги.
Зульфія, хатня робітниця.
Карпо Герасимович, гамасєк.
Дія відбувається в квартирі Василя Петровича.
Кімната Василя Петровича, зроблена з мореного дуба. В ній красиво розташовані гарнітури з червоного дерева. Посередині стирчить рояль «Беккер». На ньому лежать ананаси. Василь Петрович і Боріс Глєбович стоять посеред кімнати на голові. Трохи далі, на гарному арабському пуфіку в позі «лотос» сидить піонер Серьожа і ковтає бінта. Всі вони без штанів. Тривала тиша, під час якої чути ковтки піонера Серьожи.
Василь Петрович(стоячи на голові, до Серьожи): Скільки?
Серьожа: Півтора метри.
Василь Петрович: Ще двадцять сантиметрів проковтни, Серьожа, і на сьогодні досить.
Боріс Глєбович(стоячи на голові): Василь Петрович, де ананаси брав?
Василь Петрович(стоячи на голові): Де брав, там нема.
Серьожа: Я вже проковтнув, Василь Петрович, шо тепер робить?
Василь Петрович: Тепер сиди.
Серьожа сидить, Василь Петрович і Боріс Глєбович стоять на голові.
Боріс Глєбович: У мене вже в голові свербить.
Двері відчиняються і входить Лазарь Германович.
Лазарь Германович(стукає по відчинених дверях): Тук-тук-тук, можна до вас?
Василь Петрович: А, Лазарь Германович. Заходь, не соромся.
Лазарь Германович: Мені казали, що у вас тут, як у Африці. Йоги, ананаси, таке інше.
Нервово регоче і потирає руки.
Василь Петрович(прицмокує язиком): Уци-ци-ци, а шо ще буде, Лазарь Германович! Он лишень знімайте штани і ідіть до Серьожи, він Вам покаже.
Лазарь Германович слухняно виконує накази Василя Петровича.
Серьожа(із бінтом у роті): Перш за все, шановний, станьте рака, йога любить прану.
Боріс Глєбович і Василь Петрович(регочуть, стоячи на головах): Авжеж, авжеж…
Входить Зульфія з мітлою і в паранджі і заходиться прибирати кімнату. Вона чимсь незадоволена.