Як клізми в жопі, служби
Ще ніхуя не пойняли, нема
Ніякого порядка в блядських інтелєктуалів!
Їм тільки би пиздіти та читати,
Та жерти вустриці, собак та кіз їбати,
Дивитися на місяць очманіло, сидіти в дзені,
Віршики писати, про те, як плохо жить
І як колись він виїбав когось, а зараз плаче,
Усе завішано портретами мудил!
(тика пальцем в портрети)
Це шо за підараси, вас питаю?!
Едмунд:
Мілорд! Це гуманісти.
Йорік:
Всіх – к хуям! Повісити оту картину гарну,
Де гуманісти втрьох сидять на конях,
Красиві й сильні лорди бородаті,
І пильно стежать за пархатими жидами!
(пиздить портрети шваброю, котру взяв у лорда-прибиральника)
Отак по наглим пикам треба пиздить!
Це суче сім’я Альбіон туманний
Ганьбою вкрило аж по самі яйця!
(помічає портрєт Короля Літра)
А це шо за гандон?!
Перший сер:
То – Літр Четвертий,
Шо заснував парламент двопалатний,
Дав конституцію англійському народу
І на спір виїбав скаженого собаку,
Такого страшного, шо люті каскадери,
На нього дивлячись, наклали повні штані!
Обичай національний наш англійській,
Шоб на парі хуйню робити всяку
Він повернув собі на користь мудро
І виїграв таким чином королевство об’єднане британське!
Йорік:
Я віднині наказую декретом справедливим:
Заборонити все статеве блядство!
Всім козойобам, підарасам, лізбіянкам,
А также фєтішістам й нєкрофілам,
І з ними – всім, хто любить блядувати,
Засунуть в жопу лома з нєржавєйкі!
Цей мій декрет – краєугольна цегла
Політики унутрішній. Дрочити
Три рази на день – долг патріотичний
Перед вітчизною всіх чесних громадян!
Цнотливо мастурбацієй займаясь,
Почистимо ми наш народ їбучий
Від скверни блядства смрадного! Ура!
Всі сери кричать «Ура!» і сінхронно, по-воєнному, дрочать. В наступившему апофеозі масової мастурбації чути самотнії звуки баяна. До тронного залу входять Літр і Кєнт з мішками, пляшками шмурдяку і баяном. Кєнт сумно грає «Падмасковниє вєчєра».
Літр:
Іграй, мій Кєнте, ці мотиви предків!
Шо у борні з суворою природой
Викраювали час для ораторій,
І плакали в своїх вонючих норах
Від естетичного екстаза.
Дінозаври, жорстокі павіани, крокодили,
Послухавши ті лагідні балади,
Робилися, як ніжні гімназістки.
І замість м’яса – білі хризантеми,
Жували, обливаючись сльозами…
Йорік:
Чого ти ходиш тут, розпусний старець,
І заважаєш нам робить свящєннодєйство?!
Дрочи! Інакше ми з тебе здеремо
Твою мохнату шкіру зашкарублу,
І будемо вмакати м’ясом свіжим в вапно безжалісне!
Літр:
Колись, у сраку я п’яний,
Я виїбав стару дебільну хуну,
Мандрівницю безумну. Я сіфона
Від неї підхопив і лікувався
У Баден-Бадені на водах мінєральних.
Її синка віддав в дебільну школу
К дєгєнєратам на харчі казенні
І в циркове училище по блату
Пристроїв, шоб на блазня він учився.
І той потворний мій сперматозоїд,
Розрісшийся в горбатого урода,
Зробив-таки кар’єру нєхуйову!
Діти-діти! Ці квіти лісові благоуханні,
Шо щастя нам дають, я їх їбати
Завжди любив! Бо приносити радість
В цій формі безкорисній –
Це крєдо моє творчє.
Любий сину! Іди сюда, урод талановитий!
Я темпераментно їбати тебе буду,
Шоб ріс ти здоровенький і неглупий!