– Заховав?
– А що б ти зробила на моєму місці? Там було написано, що о 20.00 Горислава Галичанко зустрічається з містером Арнольдом біля замку. І пан Фіалко може в цьому пересвідчитися. Але він запізнився і не встиг, тому вирішив не кидати на тебе підозру.
Це було вже занадто. Я не витримала і розревілася.
Зникнення Сніжани Терпужко
Одного дня чоловік Сніжани Терпужко, вихователь дитячого садка Микола Вислобока (Сніжана після одруження зберегла дівоче прізвище), подзвонив до редакції і сказав, що вона п’ятий день не з’являється вдома. Досі він думав, що дружина займається одним зі своїх сенсаційних розслідувань, їй часом траплялося зникнути з дому на ніч, максимум – на дві. Те саме думали і в редакції, коли Сніжана не з’явилася на роботу протягом кількох днів, але тепер усім стало ясно: з нею мусило щось трапитися. Навіть якби розслідування було вкрай конфіденційним, за такий проміжок часу Сніжана обов’язково вже далася б чути. Михайло очолив комісію, яка займалася розшуком.
У редакції розпочався «неймовірний рейвах», усі інші міські та деякі республіканські газети почали обривати нам телефони, намагаючись довідатися про долю Сніжани. Відразу ж виникло шість різних версій її зникнення, яке багато хто вже вважав загибеллю. Три з цих версій були політичними, решта – кримінальними, причому в усіх Сніжана була невинною жертвою, яка постраждала за справедливість.
На першій сторінці нашої газети щодня писалося про те, як розвиваються події. Точніше, щодня на першій сторінці нашої газети хтось із високопосадових осіб коментував факт зникнення, бо події поки що не розвивалися. Додому я поверталася дуже пізно, як і всі співробітники редакції. Ми просиджували цілі вечори на телефоні, намагаючись з’ясувати хоча б щось. Протягом двох перших тижнів із дня розповсюдження сенсаційної новини наша газета завдяки Сніжані удвічі збільшила наклад.
Як визначити, коли людина говорить правду
– Можна з вами поговорити? – запитала я у пана Фіалка після чергової наради.
– Хіба недовго, дуже багато роботи.
– Я хотіла подякувати, – спромоглась я після тривалої паузи, під час якої пан Фіалко кинув на мене кілька запитально-нетерплячих поглядів.
– За що?
– За записку.
– За яку записку?
– Мені сказали, що у записці, яку вам підкинули, було написано, що о 20.00 ми з містером Арнольдом Гомосапієнсом повинні зустрітися біля замку.
– Хто вам таке сказав?
– Це не має значення.
– Це має значення, бо в записці, яку мені підкинули, було написано те, що я сказав слідчому. Я справді мав під’їхати до замку, але запізнився. Не знаю, хто саме мав мене там чекати, але про вас мова не йшла. Ви переконані, що людині, яка вам таке розповіла, варто довіряти?
Якраз у цьому я була переконана найменше. Отже, хтось із них обох вирішив вести зі мною нечесну гру. Пан Фіалко чи Михайло?
Чи можна прожити без центрального опалення
Ми з Агатангелом мерзнемо. Посеред зими у нашому будинку раптом вимкнули опалення і вмикати наразі не збираються. Що саме там сталося, до кінця невідомо. Щовечора, коли я повертаюся додому, перед будинком збираються сусіди з ліхтариками і голосно сваряться. З їхніх сварок важко зрозуміти деталі, але суть виглядає приблизно так. Наш будинок належить якомусь відомству. Якому саме, незрозуміло, бо спочатку він належав одному, а тепер мав би належати іншому. Поки не надійшов час капітального ремонту, це було байдуже обом відомствам. Вони по черзі вигідно здавали порожні приміщення на першому поверсі під офіси і магазини, адже ми живемо в самому центрі міста. На першому поверсі нашого будинку відкривалося вже п’ять різних установ, але всі чомусь дуже швидко закривалися.
А потім у будинку постійно почало щось траплятися. То у зв’язку з одною аварією вимкнули електроенергію, то в результаті іншої вимкнули воду, то в одному місці завалився дах, то в іншому завалилися сходи. Словом, потрібен був ремонт. І тут обидва відомства усвідомили, що ремонт вони робити не хочуть. Тому почали по черзі відмовлятися від нашого будинку. І коли після чергової аварії у нас у середині січня припинилася подача тепла, комунальні служби міста відмовилися обслуговувати будинок, поки власник не збере кошти на ремонт. Мешканці готові здати кошти, потрібно тільки, щоб їх хтось зібрав і взяв на себе організаційні моменти. Але бажаючих наразі не знайшлося, тому щовечора працівники одного відомства, які живуть у нашому будинку, з’ясовують стосунки з працівниками іншого відомства, які теж живуть у нашому будинку. А мерзнемо ми всі разом.