На щастя, у мене є невеличкий електричний обігрівач, який я вмикаю у кімнаті, а газову плитку – на кухні. Теобальд вважає, що це дуже небезпечно, я в принципі з ним згодна, але кращого варіанта ні він, ні я наразі ще не придумали. Тому щовечора Агатангел влягається перед обігрівачем, як перед каміном, і ми проводимо довгі зимові вечори з великою кількістю гарячого чаю. Я могла би, звичайно, допізна залишатися на роботі, але із солідарності до щура приходжу додому.
Ukrainianpeep-show
Замість обіцяної «Матриці» канал «1+1» демонстрував фільм «Основний інстинкт». Завтра в редакції розриватиметься телефон, а мені випаде чергова нагода поспілкуватися з паном Незабудком на екзистенціальні теми. Але сьогодні це мене чомусь зовсім не обурює, мабуть, справді кожна проблема пізнається в порівнянні. Зараз помилка у програмі виглядає справжньою дрібницею, як, зрештою, і повинна виглядати, це тільки мій перфекціонізм перетворює її на серйозну проблему. Принаймні досі перетворював. Задзвонив телефон.
– Привіт, терміново зайди до нас, маємо для тебе сенсаційні відомості, – сказав мені з трубки Марко.
– Добре, – сказала я, поклала трубку і зітхнула. Сенсацій потроху стає забагато.
Сусіди чекали на мене із відкритою пляшкою білого райнського вина, яке Евеліна привезла із чергових гастролей. Спочатку ми випили, а потім вона урочисто вручила мені кілька примірників газети «Гальт!».
– Я не знаю німецької, але побачила знайоме прізвище на обкладинці, у них там, виявляється, друкується серія страшенно популярних матеріалів Горислави Галичанко. Вирішила привезти тобі, хоча ти могла б і сама похвалитися, – сказала Евеліна.
Я промимрила, що не вважаю це особливим досягненням, статті так собі, а взагалі у мене зараз важкий період на роботі, тому я дякую і буду йти, нехай вони не ображаються. Марко із Евеліною були здивовані моєю реакцією і напевно сприйняли її як вимахування. Так, ніби для тигиринської журналістки цілком природно друкуватися у найбільших німецьких газетах. Та мені було не до етикету. А вдома, коли я уважно прочитала всі привезені газети, то й зовсім розгубилася. Найбільше мене вразив матеріал у найсвіжішому, позавчорашньому випуску «Гальт!», який Евеліна купила, як вона сказала, вже в аеропорту. Матеріал називався
«Україна – Німеччина 1:0?»
Немає потреби представляти читачам нашої газети українську журналістку з маленького провінційного містечка Тигирин Гориславу Галичанко. Ось уже майже рік, як її репортажі незмінно посідають найвищі рейтинги під час читацьких опитувань. Горислава відкрила німецьким читачам невідому раніше країну, яку ще так недавно більшість із нас далеко не відразу могла знайти на географічній мапі, дехто часто плутав із Росією, а найбільш поінформовані знали, що саме там розташований Чорнобиль. Тепер інтелектуальне, мистецьке, а навіть і політичне середовище містечка Тигирин, розташованого зовсім поряд із польським кордоном, добре знайоме нам усім. Ми більше не віримо українським офіційним новинам, бо знаємо, що вони брехливі. Як і колись, у радянські часи, ми вміємо читати між рядками української преси, навіть не володіючи українською мовою. Ми знаємо, чому захід України такий важливий для Європи у перспективі майбутньої економічної та культурної співпраці. І нарешті ми знаємо, якими чудовими людьми є звичайні українці, попри розповсюджені ще донедавна стереотипи у їх сприйнятті. Це зовсім не ті неосвічені вандали, якими ми ще донедавна уявляли їх, не в останню чергу спираючись на епізодичні контакти переважно з росіянами (sic!), але ж тоді це для нас було майже одне і те ж. Тепер ми знаємо, що це приблизно так само, як плутати голландців і німців тільки тому, що їхні мови трохи схожі.
Публікації Горислави Галичанко привабливі не лише завдяки екзотичним і часто шокуючим реаліям, про які вона пише і в яких живе. Горислава зуміла знайти стиль і спосіб викладу, який якнайкраще відповідає західному читачеві. Вона кілька років студіювала в Німеччині, досконало володіє мовою, але далеко не кожен, навіть маючи такі факти в біографії, зміг би настільки добре поставити себе на місце читача і показати все саме так, як необхідно для розуміння.
Ми з приємністю повідомляємо, що редакція вирішила запросити пані Галичанко для штатної співпраці у газеті «Гальт!». Ми сподіваємося, що вона віддасть перевагу нашій редакції перед іншою, не менш спокусливою пропозицією телестудії RTL-2 стати постійною ведучою телерубрики Ukrainianpeep-show, матеріали для якої з люб’язної згоди пані Горислави знімалися в її приватному помешканні за допомогою міні-робота нової генерації Агатангела. Пані Галичанко була настільки відвертою, що погодилася навіть на зйомки цілком інтимних сцен, адже пізнати життя іншої країни неможливо, не торкаючись приватності. Редакція телестудії RTL-2 вдячна за розуміння і підтримку проекту близькому другові пані Галичанко, слідчому Михайлові Тичині.