Я веду в газеті «Гальт!» рубрику «Галицькі дискусії». За час публікації серії матеріалів із життя української журналістки німецькі читачі так звикли до всього українського і насамперед галицького, що вимагають продовження теми. У містечку Гагенбах, де ми з Агатангелом тепер мешкаємо, користується неабиякою популярністю і повагою також газета КРІС-2, місцеві мешканці регулярно збирають пожертви і пересилають їх до Тигирина, щоб допомогти виданню зберігати незалежність і уникати політичних впливів. Те, що КРІС-2 змінив власника, наразі невідомо німецьким жертводавцям. І це періодично викликає у мене докори сумління. З одного боку, я відчуваю свою провину за те, що дозволяю обдурювати легковірних гагенбахців. З іншого боку, про зміну власника мені відомо з дуже конфіденційного та ненадійного джерела, і я не маю можливості перевірити цю інформацію. А крім того, якщо я оприлюдню таку інформацію, то постраждає і так достатньо сумнівна репутація незалежних мас-медіа України. Не розумію я тільки одного: чому головний редактор КРІСа-2, а ним продовжує залишатися пан Незабудко, так спокійно приймає цю допомогу, знаючи про обман. Хоча, можливо, що й не спокійно, можливо, його мучать ті самі сумніви, що й мене, але тоді мав рацію Теобальд, коли узалежнював норми моралі від величини гонорару. Виходить, усіх нас купили?
На основі газетних публікацій Ukrainianpeep-showвидали книгу, зараз знімається фільм, тому нам із Агатангелом доводиться працювати ще й на телебаченні, не кажучи вже про численні контракти з рекламними фірмами.
І ще у мене є одне маленьке хобі, про яке я нікому не розповідаю. Я перекладаю для телепрограми КРІСа-2 канали німецького телебачення і відсилаю їх до редакції електронною поштою. Сама не розумію, чому мені так хочеться зараз виконувати роботу, яку я під час праці в Тигирині найбільше ненавиділа. Ця робота нудна і механічна, але мені чомусь хочеться, щоб тигиринський КРІС-ТБ мав найповнішу програму німецького сателітарного телебачення, яка користується у нашому місті великим попитом, адже ці канали є майже у всіх, а дістати докладну інформацію про їхні передачі в Тигирині досить важко. А крім того, під час перекладу текстів телепрограм і далі трапляються прикрі непорозуміння. Наприклад, телерубрику Ukrainianpeep-showнайчастіше перекладають як «релігійна програма для української громади в Німеччині», дитячі передріздвяні випуски під назвою Adventskalenderз незрозумілих причин приписують Адвентистам сьомого дня, а порнографічний серіал для дорослих HerrSchmidtundseinSchwanzу буквальному українському перекладі «Хвіст гера Шмідта» набуває зоологічного підтексту, хоча насправді Advent – це просто передріздвяний період, а Schwanz – колись сленгова, а тепер майже літературна назва прутня. Мені чомусь хочеться, щоб у КРІС-ТБ таких речей не траплялося. Напевно, це якась своєрідна форма ностальгії.
Розгадка справи серійного вбивці
Під такими заголовками вийшли три найпопулярніші тигиринські газети – «Подробиці», «Документи і аргументи», «Аргументи і подробиці». І всі три статті, як завжди, ідентичні, прислала мені Сніжана Терпужко. «Знайдено вбивць шести повнуватих чоловіків середнього віку, – писали газети. – Винним у скоєнні перших п’яти злочинів таки був громадянин К., який зізнався у цьому раніше. Судмедекспертиза ідентифікувала сховані ним знаряддя вбивства зі слідами крові. Шостий злочин було скоєно співучасниками К., безробітними громадянами П. і С, котрі добре знали винного і в такий спосіб вирішили помститися за його «пропащу душу», як сформулювали вони самі мотиви своїх злочинів. Особи потерпілих досі встановити не вдалося».
Ukrainianpeep-show-3, або Несподівані подробиці
Люба Гориславо!
З епіграфа, яким починається цей лист, ти, безумовно, довідаєшся, звідки я тобі пишу. Сподіваюся, ти ще пам’ятаєш невдаху Теобальда, який так і не захистив кандидатської дисертації, на написання якої витратив кілька років свого життя. Хоча не можу заперечити і факту, що час, проведений у Тигирині, багато чого мене навчив. Тепер я зовсім по-іншому ставлюся до дуже багатьох речей. Наприклад, до національності. Адже це неправда, що українці страждають лише через свій комплекс меншовартості і при цьому не є націоналістами. У Тигирині я побачив чимало ультрарадикальних проявів, згадати хоча б пана Фіалка, заступника головного редактора КРІСа-2. Можливо, бідність українського народу є розплатою за погляди таких людей. Це наразі лише моя гіпотеза, але пізніше я планую працювати над її розробкою. Коли закінчу інші свої проекти. Одним із них є створення національного героїчного епосу українського народу. Дивно, що така поетична нація не створила нічого, крім журливих фольклорних пісень та сумних спогадів про те, як Україна переходила з власності російської у власність Речі Посполитої, Литви і знову Росії (можливо, хронологічно країни-завойовниці варто розташувати інакше, я не фахівець із української історії, але ти розумієш, про що мені йдеться). Але епосу на зразок «Пісні про Нібелунгів» вам дуже бракує. У мене виникла ідея написати такий епос і видати його за знайдений старовинний рукопис. Не з метою зажити собі слави (ти бачиш, я ще не зовсім забув українське архаїчне словництво), а щоб допомогти вашій країні здобути національну самоідентичність. Адже без цього ви ніколи не зможете стати повноцінною європейською державою. Відчуваю, що це завдання посильне для мене, особливо якщо я можу розраховувати на твою допомогу. А ти ж допоможеш мені?