ХВОРІ НІМЦІ РІЖУТЬ СВИНЕЙ
Як переконливо доводять останні дослідження німецького професора українського походження Шарля Полуботка-Свищенка, шансів залишитися психічно здоровим у середньостатистичного європейця практично немає. Ексклюзивна клініка Шато д’Амур, де працює відомий психоаналітик, розробила для своїх пацієнтів абсолютно унікальну терапію, безпосередньо пов’язану з Україною. І саме ця обставина робить терапію такою успішною, – вважає пан Полуботок-Свищенко. Але спочатку про саму хворобу.
– То що ж таке синдром стерильності?
– Синдром стерильності належить до психічних захворювань, діагностувати які наука навчилася лише зовсім недавно. Хоча існувала хвороба завжди. Від цього синдрому страждали Юлій Цезар, Мікеланджело, Жанна д’Арк, Петро І, Гітлер, Сталін, Піночет, принцеса Діана і багато інших. Дивні особливості їхньої поведінки завжди відзначали історики, але тільки тепер ми знаємо справжні причини цих дивацтв. Починається захворювання досить невинно, а закінчитися може дуже трагічно. Наприклад, одним із наслідків хвороби Гітлера став голокост і Друга світова війна, політичні трагедії 30-х рр. в СРСР спричинила аналогічна хвороба Сталіна, сьогодні ми щоденно спостерігаємо за перебігом захворювання лідерів численних терористичних організацій у різних країнах, сумними наслідками цього стають теракти і сотні жертв.
– Які зрушення відбуваються у психіці такого хворого?
– Людина, мозок якої вражений цією хворобою, насамперед міняє своє ставлення до чистоти власного тіла й навколишніх предметів. Причому ставлення це може бути дуже різним. Найчастіше хворий починає з надмірною ретельністю стежити за чистотою довкола себе. Зациклюється на постійних прибираннях, робить зауваження знайомим, друзям і чужим людям (наприклад, перехожим на вулицях), якщо їхній одяг, руки чи нігті видаються недостатньо чистими. Такі люди починають носити тільки світлий одяг, постійно миють руки, кілька разів на день приймають душ, кип’ятять посуд і не харчуються поза домом.
Поступово ця потреба чистоти переростає у «внутрішній» вимір, і тоді з’являється відраза до людей, яких хворий вважає «нечистими». Сюди можуть належати представники певних національностей, перелік національностей буває різним, але найчастіше першими у списку опиняються євреї. Часом «нечистими» вважають людей із кольором шкіри, відмінним від власного, людей із незакінченою вищою освітою, одружених із іноземцями чи іновірцями. Один із моїх пацієнтів, наприклад, вважає нечистими людей, які тримають домашніх тварин, інший має застереження лише щодо котів, решта тварин, на його думку, не впливають на чистоту людини. Критерії «чистоти» можуть бути дуже непередбачуваними й нелогічними.
На піку захворювання людина починає вважати себе вищою і чистішою за всіх інших, своєрідним месією, покликаним «очистити» світ, і тоді хворі стають небезпечними для оточення. Саме такі переконання у хворих на синдром стерильності політичних лідерів призводять до етнічних чисток і встановлення диктатур, вони ж є рушієм діяльності більшості терористичних організацій. У давнину полководці із синдромом стерильності завойовували інші країни і створювали імперії. Деякі хворі придумують собі аристократичну генеалогію, аби виправдати свою вищість над оточенням.
– Отже, люди з надмірним потягом до акуратності, які до того ж іще й підкреслюють аристократичність власного походження, повинні викликати у нас підозру?
– Не все так просто. Адже на початковій стадії захворювання людина може мати й цілком протилежні симптоми. Тоді хворий цілковито перестає помічати бруд довкола себе, лінується прибирати і стежити за власною гігієною. Чистота перетворюється для нього на нудне й непотрібне заняття, недостойне обраної людини. Спільними симптомами для всіх хворих є, по-перше, переконаність у власній винятковості, по-друге, неординарність, яка розвивається у процесі хвороби. Навіть якщо на початку людина була цілковитою посередністю, синдром стерильності підвищує її амбітність, примушує мобілізувати свої сили й розвинути в собі здібності до чогось. Для таких людей дуже важливим є досягнути успіху хоча б у якійсь діяльності. Багато хворих стають успішними бізнесменами й політиками, адже для цього не потрібно мати великої обдарованості, достатньо бути кмітливим та спритним, а часто й неперебірливим у засобах досягнення мети. Деякі стають злочинцями і здійснюють геніально сплановані пограбування, стають найманими вбивцями, кримінальними авторитетами. Багато хто просто робить кар’єру, досягає високих посад і стає авторитарним керівником. Частина хворих реалізують свою потребу приниження, тероризуючи «нечистих» у сім’ї, і стають домашніми тиранами. Ті, у кого надто слабка психіка для успішної самореалізації, знаходять заспокоєння в алкоголізмі.