Уже понад вісім років він закоханий у Шарлотт, француженку українсько-таїтянського походження, з якою він познайомився у буквальному сенсі уві сні і яку ніколи в житті не бачив. Одного разу йому наснилася неймовірно вродлива дівчина з мідного кольору волоссям, як у жінок на картинах Тиціана, і загадковим поглядом жінок із картин Вермера, зі сліпучо-білою шкірою, під якою тоненькі прожилки вимальовували візерунки з переплетених між собою тропічних квітів, її очі були зеленими вранці й карими по обіді, а вії – такими довгими та густими, що їй навіть важко було тримати очі широко розплющеними, і вона часто трохи опускала повіки, розглядаючи світ крізь невелику щілину.
Уві сні пана Айвазовські дівчина повільно роздягалася, і коли повністю оголилися її невеличкі, але дуже спокусливі й округлі груди, з пипок бризнуло молоко, і на віконному склі, яке раптом опинилося перед дівчиною зі сну, краплі порозтікалися в різні боки, складаючись в електронну адресу та ім’я Шарлотт. Уранці пан Айвазовські написав до незнайомки, і відтоді вони надсилають одне одному по тринадцять листів щодня. Тринадцять – улюблене число Шарлотт.
Батько Шарлотт – син українських емігрантів, мати – таїтянка, вони познайомилися під час кругосвітнього круїзу на пароплаві «Ікар» і одружилися на третій день після знайомства. Для цього вони навіть зійшли з пароплава у найближчому порту, щоб зареєструвати свої стосунки, і це їх урятувало, бо у цей час пароплав затонув.
У Шарлотт є шість сестер, жодна з них не говорить українською, зате всі надзвичайно гарні й мають яскраво-рудий колір волосся. Шарлотт тестує парфуми для найвідоміших французьких косметичних фірм. У вільний час вона вишиває. Її бабця колись зафіксувала свої улюблені візерунки на шматку полотна, а тепер виявилося, що таких технік уже не пам’ятають навіть у глухих карпатських селах. У день, коли Соломон Айвазовські написав їй першого електронного листа, Шарлотт почала вишивати їхню шлюбну постіль. Білими нитками, залишеними їй у спадок іще бабцею, на білому полотні ручної роботи, привезеному з України. За рік вона встигає вишити один комплект, світлини всіх орнаментів постійно надсилає коханому в електронному вигляді, і вони обговорюють кожну деталь цих вишивок; не менш детально обговорюють і церемонію свого майбутнього одруження, яка має стати чимось справді грандіозним. У тому, що вони тепер завжди будуть разом, у них ніколи не виникало сумнівів. Хоча чому вони при цьому за вісім років так ані разу й не зустрілися, нікому не відомо.
Знайомі пана Айвазовські жваво пліткують на цю тему. Одні вважають, що Шарлотт боїться подорожувати, щоб не застудити свій унікальний ніс і не втратити чутливості до ароматів. А панові Айвазовські відмовили у візі. Інші переконані, що Шарлотт насправді зовсім не закохана у пана Соломона. Найсміливіші припускають, що Шарлотт узагалі не існує, а історія зі сном пана Айвазовські і тринадцятьма любовними листами, які щоденно приходять на його редакційну поштову скриньку і в існуванні яких немає жодних сумнівів, – це один із синдромів психічного захворювання, бо ці листи пан Айвазовські надсилає собі сам.
На тему романтичного кохання Соломона Айвазовські Юліан Йосипович написав афоризм: «Пароксизм кохання хижий, загребе – полюбиш рижу».
Як визначити, кого ж насправді вбили
– Ну шо, рєбята, дєлаєм газєтку? – життєрадісно прогудів з порога пан Незабудко своїм колоритним басом. Він зняв пальто і капелюх, струсивши дощові краплі на підлогу, а потім сів на редакторський стіл. – Я тепер перейшов на короткі форми віршування, майже як у японців, – повідомив він далі. – От слухайте: «Зарубай собі на носі, що їбаться треба босим».
І він широко посміхнувся.
– Викладуйте, в кого які сенсації є на перву полосу.
Ми мляво зашаруділи сторінками записників. Сенсацій там було негусто.
– Ну, може, засідання міськради. Перше цього місяця, – без ентузіазму запропонував пан Фіалко.
– Геніально. Ще.
– Скоро демобілізація в армії, – запропонував пан Маргаритко.
– Прем’єра «Ромео і Джульєтти» у Львівському оперному театрі, – сказала я, коли погляд пана Незабудка зупинився на мені.
– Пам’ятник Шевченкові руйнується, – сказав пан Маргаритко, коли знову настала його черга.
– Несподіванки – просто «жопусик», як писав наш польський колєґа Вітольд Ґомбровіч. Пане Айвазовські, а у вас що? – головний редактор явно був незадоволений результатами нашої роботи.
– Я думав, проблеми з відключеннями електроенергії. Провести підрахунки потужности мережі й вирахувати потенційну ймовірність таких відключень, а потім порівняти її з реальною статистикою. Напевно, цифри будуть суперечливими.