– Hi, I’m mister Arnold from Holland, – з поважним виглядом привітався пан Гомосапієнс із аудиторією, що складалася з пана Незабудка, пана Айвазовські, пана Фіалка, пана Маргаритка, пана Штуркала і Олежика Трав’янистого. Сніжани Терпужко не було, вона поїхала на місце чергового злочину.
Після цієї фрази він зробив тривалу паузу, очевидно призначену для мого перекладу. Я мовчала, чекаючи продовження, хтось із присутніх тихенько пирснув.
– Do you not translate this? – запитав він мене.
– They understand it, – сказала я.
– Really? – запитав містер Арнольд, який вочевидь не чекав від українських журналістів аж такого високого рівня розвитку. – It’s great! – посміхнувся він широкою американською посмішкою і продовжив: – У кожної людини є дві півкулі головного мозку: права і ліва, – сказав він і знову зробив тривалу паузу.
Я переклала і теж зробила паузу.
– У кожної людини одна з півкуль розвинута сильніше за іншу: права розвинута сильніше за ліву, або навпаки, – із тим же поважним виглядом продовжував лектор.
Під час паузи пан Маргаритко не витримав:
– Або ліва розвинута сильніше за праву. Біда тільки тим, у кого обидві недорозвинуті. Ми довго марнуватимемо тут час?
– Що сказав цей пан? – поцікавився містер Арнольд.
– Nothing. Your spеech is very interesting, – відповів пан Маргаритко.
– O, he speaks English, it іs great, – зрадів містер Арнольд і продовжував: – Люди, у яких сильніше розвинута ліва півкуля, мають схильність до гуманітарних наук. Вони переважно стають інтелектуалами й віддають перевагу читанню довгих текстів, насичених інформацією. А люди, у яких сильніше розвинута права півкуля, мають більшу схильність до наук технічних, спорту, вони діяльніші і прагнуть сприймати інформацію в коротких текстах, бажано з ілюстраціями.
– А ще краще по телевізору і взагалі без текстів, – знову не витримав пан Маргаритко.
– Хай триндить, дайте чоловіку випиздиться, може, він і шо толком скаже, – заспокоїв присутніх пан Незабудко.
– Я дуже радий, що всі допомагають вам із перекладом, – доброзичливо посміхнувся містер Арнольд. – Мені б дуже хотілося знайти з вами спільну мову і вирішити ваші проблеми. Так от, переважну більшість ваших читачів становлять люди, у яких домінує ліва півкуля. Тому для того, щоб кількість читачів збільшити, до них повинні долучитися ті, у кого домінує півкуля права.
– Без психіатра нам не обійтися, – зауважив пан Фіалко.
– Так, так, саме із психологією все це і пов’язано, – містер Арнольд втішився, що його так добре розуміють.
– Для того, щоб цього досягнути, вам потрібно зрозуміти кілька простих речей:
по-перше, що газета – це продукт, і робиться він для продажу;
по-друге, виготовляючи цей продукт, орієнтуватися треба не на себе, а на читача, який цей продукт купує;
по-третє, реклама приносить гроші, тому ставитися до неї слід шанобливо й уважно.
– Вони там що, всі за одним підручником учаться і переклали цей підручник нашому Вовкові доступною для його півкуль мовою? – цього разу не витримав пан Маргаритко.
Але містер Арнольд реагував на скепсис нашого редакційного колективу доброзичливо і з ентузіазмом.
– Ось тут, подивіться, я виписав недоліки вашої газети. Достатньо їх подолати, і справи підуть значно краще.
З усіх недоліків нашої газети увагу редакційного колективу привернуло тільки слово «бренд». Цього ми ще не чули з вуст Степана Вовка.
– Потрібно придумати якийсь символ для вашої газети. Наприклад, тваринку, яка б асоціювалася у свідомості читачів тільки з вами. Як кролик символізує «Плейбой». Вашій газеті, мені здається, найбільше відповідає дельфін. Адже ваше видання – об’єктивне, виважене, політично коректне і не підтримує жодних радикальних політичних сил. Я правильно це розумію?
– Дуже правильно. А дельфін пасує до нашої поміркованості, як ідея Дерева Правди до назви Крива Липа, – пожартував пан Незабудко на модну тему. Останню акцію громадської непокори в нашому місті було проведено під деревом, на якому повісили плакати «Дерево української правди», а в народі називають не інакше, як Кривою Липою. «Те, що правда у нас – липа, ми знали давно, а що ця липа ще й крива, дуже тішить», – прокоментував акцію КРІС-2.
І справді, важко було уявити мирного дельфіна символом нашої радикальної, іронічної і гострої газети. Я спробувала пояснити це містерові Арнольдові.
– Саме цього я й боявся. Мені важко оцінити ринкову спрямованість змісту газети, бо я не знаю мови. Це повинні зробити ви самі. Але такі речі, як агресивність, суб’єктивність у ставленні до соціальних чи національних меншин, радикальність політичних поглядів, ви повинні собі заборонити. Якщо ви хочете, щоб вас читали всі, не ображайте нікого, будьте поміркованими і об’єктивними, представляйте різні точки зору. Про конфлікти, непорозуміння чи суперечки пишіть стримано й не ставайте ні на чий бік. Тоді вас поважатимуть усі.