– Так спотворити статтю. І чию? Та ви ще всі пішки під стіл ходили, коли я вже була визнаною тигиринською мисткинею, я чудово орієнтуюся в ситуації, і якщо я написала, що воно вже майже зовсім занепало, то яке ви мали право виправляти і так брутально поводитися з текстом?
Охоронцеві після тривалих зусиль таки вдалося забрати тітоньку з нашої кімнати. А містер Арнольд іще довго був під враженням:
– Ваші читачі просто не знають міри. Як можна обурюватися на таке незначне виправлення? Редактор для того й існує, щоб виправляти те, що вважає за потрібне. У нас би таку скандальну дописувачку далі охоронця взагалі не пустили і ніколи більше не друкували б її статей. Це нечувано! З кожною дурницею бігти відразу до головного редактора. Та що вона про себе думає?
Цей епізод справив на містера Арнольда надзвичайно сильне враження. Він ще довго міркував над відмінностями між голландською та українською ментальностями, намагався виправдати їх особливостями клімату, історичного, економічного та соціополітичного розвитку, просто виправдати або просто зрозуміти, але день закінчився, а містер Арнольд так і не зміг змиритися з цим нечуваним, на його думку, інцидентом. Я вирішила не засмучувати його ще більше і не розповіла, що подібні сцени трапляються в редакції майже щотижня.
Із матеріалів слідства
Фрагмент допиту гр. Фіалка С.Ж. (стенограма)
Питання: Коли, де і за яких обставин ви востаннє бачили зниклого громадянина Голландії містера Арнольда Гомосапієнса?
Відповідь: У ресторані «Інтерекстрім», 8 березня, де наша редакція святкувала вихід 500-го номера.
Питання: Як поводився містер Гомосапієнс під час вечірки?
Відповідь: Він виголосив тост «За комерцію і процвітання», всі випили, крім пана Айвазовські, потім пішов танцювати зі співробітницями рекламного відділу. Далі виголосив тост «За нові напрямки розвитку, забудьмо старе», всі знову випили, крім пана Айвазовські і пана Незабудка. Потім пан Незабудко підсів до мене, і ми почали розмовляти про старі добрі часи, далі я погано пам’ятаю деталі, перепрошую. Ми з паном Незабудком і паном Айвазовські взяли таксі й поїхали до мене, засиділися до ранку, і всі разом прийшли сюди на допит, чомусь усі три виклики принесли на мою адресу.
Питання: Як ви ставилися до містера Гомосапієнса?
Відповідь: Я мало з ним спілкувався, тільки через перекладача. Але хоча я не проти, щоб КРІС-2 перетворився на успішний комерційний проект, не хотілося б уподібнюватися до бульварних видань, досить із нас засилля російськомовної попси. Газета, яка не виховує свого читача, не заслуговує на повагу, тому не знаю, чи зміг би я працювати в такій газеті. А особисто проти містера Арнольда я нічого не маю. Не мав. Перепрошую.
Питання: Про що ви розмовляли у вас удома з паном Незабудком і паном Айвазовські?
Відповідь: Про містера Гомосапієнса не розмовляли.
Фрагмент допиту гр. Айвазовські С.
(категорично заперечує проти використання форми по батькові)
Питання: Коли, де і за яких обставин ви востаннє бачили зниклого громадянина Голландії містера Арнольда Гомосапієнса?
Відповідь: У ресторані «Інтерекстрім» 8 березня, о 23.30, саме тоді я сів у таксі й поїхав звідти. Але решта працівників залишилися.
Питання: Хто саме залишився?
Відповідь:У вас є списки запрошених, прошу справдити.
Питання: Чи пам’ятаєте ви тости, які виголошував за столом містер Гомосапієнс перед тим, як ви пішли, і чи не відбувалося чогось особливого під час святкування?
Відповідь: Він виголосив тост «За комерцію і процвітання», потім тост «За нові напрямки розвитку, забудьмо старе». Нічого особливого не відбувалося.
Питання: Чи випили ви за ці тости?
Відповідь: Ні. Я не зобов’язаний.
Питання: А хто ще не випив?
Відповідь: Я не зобов’язаний стежити за процесом напивання своїх співробітників.
Питання: Куди ви поїхали з «Інтерекстріму»?
Відповідь: Це моя особиста справа, чому я повинен про це звітувати?
Питання: Тому що це допит. То все ж таки куди?
Відповідь: А які у вас підстави мене підозрювати?
Питання: Тут я питаю, а ви відповідаєте, прошу не забувати.
Відповідь: Я поїхав до пана Фіалка.
Питання: Як ви ставилися до містера Гомосапієнса?
Відповідь: Я не вважав за доцільне якось до нього ставитися, він приїхав учити наших менеджерів продавати газету, при чім тут я? Я не торговий агент.