– Так, але тіштеся, що ви не на її місці. Якби ви працювали в такому виданні, то ставили б такі самі запитання.
Я згадала, як колись урок української літератури заміняла в нас учителька російської Евеліна Стєпановна, яка забороняла нам форму «Степанівна», вважаючи, що це звучить «по-сільському». Темою уроку була творчість Лесі Українки, і я досі пам’ятаю, як Евеліна Стєпановна бурмотіла, повільно пересуваючись між рядами: «Найбільшим, це саме, достоїнством її поезії щитається трагізм жіночої участі». А коли відмінник Костик Гриценко щиро перепитав: «Участі в чому, скажіть, будь ласка?», вчителька поставила йому двійку. Евеліна Стєпановна була дружиною начальника РАЙВНО, тому сперечатися з нею ніхто не наважувався, а тим більше сумніватись у її профпридатності. Василь Мокрий має рацію, ця проблема існувала завжди. І не лише в журналістиці.
П’ятий труп невідомого
Під такими заголовками вийшли три найпопулярніші газети нашого міста – «Подробиці», «Документи і аргументи», «Аргументи і подробиці» через двадцять три дні після зникнення містера Арнольда. Усі вони розповідали про понівечений труп повнуватого чоловіка середнього віку, знайдений уночі біля смітника однієї з новобудов. Біля тіла не виявили жодних документів, а відрізана голова зникла. «Ведеться робота щодо встановлення особи потерпілого, – писали газети. – Існує припущення, що у місті з’явився серійний убивця».
Що таке «криша», або Панько Овочевий
У штатному розкладі редакції існує посада автора ідеї, прізвище якого вказується на останній сторінці всіх випущених нами номерів. Автором ідеї у нас працює Панько Овочевий (у приватному спілкуванні Льоня), і його в редакції чомусь побоюються.
Цей невисокий лисуватий чоловічок виглядав би досить непримітним, якби його вбрали у звичайний одяг, але він незалежно від пори року носить темні окуляри й одягається у дорогі костюми, сорочки до яких (переважно яскраво-червоні) носить навипуск. Він старанно намагається приховувати своє ще не дуже помітне черевце й курить цигарки марки Dunhill. Незвичайною його постать роблять передусім невеличкі ріжки, що ледь помітно визирають із-за ріденьких кущиків волосся на потилиці. Коли Панько Овочевий морщить чоло, намагаючись зрозуміти текст, який читає, або співрозмовника, з яким спілкується, ріжки, що вочевидь не є зовсім твердими, злегка морщаться і починають нагадувати перестиглі огірки, які вже не дуже надаються до вжитку, хіба що для консервування на продаж. Розповідають, що його стриманість і мовчазність після першої ж випитої чарки миттєво зникають. Одного разу під час особливо вдалого вечора Панько примудрився не лише повністю знищити вітрину бару, розбомбивши її порожніми пляшками, якими цілив у стійку просто з-за столу, а й поранити бармена, що необережно підставив голову під удар. Наступного дня, протверезівши, Панько в трикратному розмірі відшкодував збитки власникові бару й купив нову машину постраждалому. Бармен дуже втішився подарункові, коли вийшов із лікарні після лікування струсу мозку.
Панька Овочевого називають «батьком тигиринської журналістики». Коло його знайомств сягає найвищих сфер. Кожен високопоставлений чиновник опиняється на сьомому небі від щастя, коли Панько заходить «погомоніти» із пляшкою доброго коньяку й шахами. Хтось розповідав мені бувальщину про такі посиденьки, коли Панько навідався до чиновника найвищої категорії, який саме збирався їхати на важливу зустріч. Неймовірно втішившись гостеві, чиновник затримався ще на хвилю й випив із Паньком чарчину, а потім перепросився і хотів було вийти. Панько спробував переконати господаря кабінету перенести зустріч і таки зіграти партію в шахи. Але чиновник не погоджувався, зустріч була надто важливою. Зрозумівши, що переконати господаря не вдасться, Панько попросив зачекати ще кілька секунд і відлучився на хвильку з кабінету.
Незабаром він повернувся і ввічливо попрощався з господарем. Чиновник, спустившись донизу, побачив свою службову машину, яка догорала разом із водієм, що не встиг вистрибнути. Діялося все серед білого дня в центрі міста. Тому власник машини різко змінив свої плани і, перестрибуючи через дві сходинки, повернувся до кабінету, де Панько вже встиг розставити на дошці шахові фігури. Друзі мило провели вечір, допивши пляшку за достойною кількістю партій. Наступного дня Панько подарував чиновнику новий автомобіль, а вдові водія призначив пожиттєву пенсію, яку досі пунктуально виплачує.