Можливо, я перестаралася, не варто було цього говорити, краще бути трохи стриманішою. Хоча з іншого боку, в сексі немає нічого гіршого, ніж намагання добре виглядати, бути стриманою, розважливою, розумною. Треба просто розслабитись і слухатися власного тіла, але саме це часто виявляється найскладнішим. Дуже важко відкинути умовності поведінки, які натягуєш на себе щоранку як затісну білизну.
Михайло провів рукою під ковдрою по моєму стегні. Я не відчула особливого збудження. Він поцілував моє плече, відкинув ковдру і припав губами до живота. Це було приємно, так само приємно, як теплі струмені води на змерзлій шкірі, як лежання на гарячому морському піску, як перший ковток терпкого вина у сутінках літнього вечора після того, як спадає спека. Не більше і не менше. Ця приємність збуджувала, але не надто сильно, не бентежила, а просто розливалася тілом, як тепло, як прохолода, як дрімота. Я примусила себе думати про цю приємність, аби не дати їй розчинитися в інших думках, які нав’язливо лізли в голову. Заплющила очі і згадала бачену нещодавно еротичну сцену у якомусь французькому фільмі. Тінь від її волосся, що падала на стіну, краплі поту, що стікали по його спині, і наелектризовану тишу, що ритмічно рухалася в такт їхніх тіл. Це подіяло, мої перса напружилися, пиптики вигострились і потемніли, а в лоні стало тепло й волого. Я теж ковзнула рукою вздовж його стегна, м’яка лінія поверхні шкіри западала на заглибленні живота, треновані м’язи слухняно напружувалися для кожного поруху. Я торкнулася нетерпляче відстовбурченого прутня, на долоню скотилася крапля вологи, і я вдихнула її запах. Ковдра опинилася на підлозі. Прелюдія закінчилася.
Запах, вологий і неспокійний, трохи схожий на запах осіннього лісу, де на кожному кроці між вологого листя можна знайти гриби, заполонив повітря, запанував над усіма іншими запахами, від нього паморочилося в голові й хотілося затриматися в цьому стані запаморочення.
– Ти хочеш, щоб я увійшов у тебе? – спитав Михайло, і мені знову довелося напружити уяву, аби не скотитися донизу з приємної хвилі розслабленості, що на ній так важко було втриматися.
Це як гра у відгадування невиразних настроїв і потаємних бажань, відгадування мовчазне, відгадування тілом, і кожен наступний рух, жест чи слово може виявитися по-вбивчому недоречним, коли умовності поведінки знову візьмуть гору, а еротика справжня заміниться удаваною, схожою на приємну гімнастику, а часом і важку роботу. Найбільш недоречними переважно бувають слова. Язик і губи потрібно використовувати не для розмов, вони мусять відчути все першими, ще до того, як прийде усвідомлення, що таємниці цього іншого тіла, ще чужого й незнайомого, потроху відкриваються і перестають бути таємницями, а лише схожостями й відмінностями від інших чоловічих тіл. Цей мовчазний і затятий пошук може закінчитися нічим, або ж легкою приємністю, а може привести до короткого спалаху чогось справжнього, до мовчазної згоди, порозуміння через ритмічне дихання, через шорсткі доторки ледь помітної кількагодинної щетини на щоці, через заплющування і розплющування повік, через усі ці недоступні для свідомості коди і знаки. І ця коротка втеча від свідомості залишає по собі найсильніші враження.
Усе зводиться до первісних і надійних істин: запах, доторк і смак, а потім бажання поглинути все це, запам’ятати якоюсь внутрішньою пам’яттю, позбавленою вміння окреслювати речі, давати їм імена, пам’яттю, яка збирає самі лише відчуття і класифікує їх за приємністю та потрібністю, пам’яттю, яка конденсується у різкому запахові розлитого по животу сімені.
Хочеться сповільнити хід думок, які заважають у цій грі відгадування власних і чужих напівусвідомлених бажань та відчуттів, коли кожна наступна мить може стати легким і безболісним підніманням, гойданкою на теплих хвилях уяви. Хочеться сповільнити хід думок, які незалежно від твого бажання помічають то бруд під нігтями пальців, що так старанно пестять тебе, то зморшки в кутиках очей, які уважно стежать за кожним твоїм рухом, то вираз обличчя. Такий буває у чоловіків, для яких інтимні моменти перетворюються на спосіб самоствердження й перестають бути легкою і невимушеною грою. Це вираз зосередженості й відстороненості, коли здається, що задоволення відходить на другий план, головне – це довести щось самому собі й партнерці. Щось, мабуть, дуже важливе, але мені так ніколи й не вдалося збагнути, навіщо.