Через кілька хвилин Шалго розмовляв з лейтенантом.
— Наш приятель саме прохолоджується в озері, — доповів йому Фелмері. Лейтенант сидів на балконі, оголений до пояса, і загорав. — Знайшли щось цікаве?
— Для старту вистачить, — відповів старий. — Є одна річ, від якої можна відштовхнутися. — Він зняв телефонну трубку. — Будь ласка, з'єднайте мене з директором готелю. — Доки чекав на відповідь, запитав у Фелмері, чи той не пам'ятає випадково, коли народився Салаї.
— Хвилинку. — Лейтенант хутко витяг із кишені піджака блокнот і знайшов потрібну сторінку: — У тисяча дев'ятсот сорок першому році, сьомого березня, в Будапешті. Прізвище матері — Жужанна Аготаї.
— А чи не має він іншої дати народження?
Фелмері підозріло глянув на старого:
— Ви маєте на увазі, чи не народжувався він двічі?
— Щось подібне. Якщо він народився сьомого березня, то чому його вітають з днем народження сімнадцятого липня?
— Може, в цей день його хрестили?
— Можливо. — В трубці почувся голос директора. — Нарешті! Я вже гадав, що за тобою бігали аж у Шіофок. Будь ласка, Мартоне, піднімися до мене на хвилинку!
— Біжу!
— А заразом розпорядись, щоб нам принесли дві порції коньяку і дві чашечки доброї міцної кави.
— Слухаюсь, ваше благородіє, — жартома. відгукнувся директор.
Шалго поклав трубку.
— Ну, то як ви собі все це уявляєте, дядьку Шалго? — запитав Фелмері.
— Треба, певно, ще поговорити з цим типом — з допомогою Мартона. Викличемо Салаї в його ж номер, потім чемненько, як слід, постукаємо у двері й попросимо, щоб пожертвував для нас кілька хвилин свого дорогоцінного часу.
Салаї зустрів їх непривітно. Особливо спохмурнів, коли Фелмері показав своє посвідчення. Шалго, не пред'явивши документа, втомлено опустився у крісло.
— Зважаючи на роки, крісло належить мені, — промовив старий, скоса стежачи за інженером. Салаї повернувся до нього і неприязно запитав:
— А ви ким будете? Теж міліціонер?
— Так. Так. Інспектор Шалго.
Салаї витер спітнілого лоба й уважно оглянув руку, вдаючи, що його надзвичайно цікавить, скільки на ній краплинок поту.
— Вип'єте щось? — підняв він очі на гостей.
— Ні, спасибі, — відмовився Фелмері. — Але ви на нас не зважайте. Пийте на здоров'я.
Вони почекали, доїш Салаї відкоркував пляшку охолодженого пива, налив склянку і жадібно випив. Потім поклав три непочаті пляшки в раковину умивальника і пустив холодну воду. Повернувшись, запалив сигарету і сів на ліжко, спершися спиною об стінку.