— Послухайте-но, пане інженер, — доброзичливо звернувся до нього Фелмері. — Ми вас розуміємо: вам не хочеться згадувати неприємні речі. Ми навіть не вважаємо це за брехню або спробу ввести нас в оману чи прагнення дати фальшиві свідчення. Адже будь-якому мужчині неприємно згадувати про гріхи своєї нареченої. А ми ж мужчини. Проте зараз ідеться про вбивство Меннела, а ми проводимо слідство в цій справі.
— Його вбито? — тихо запитав інженер.
— Ви хіба не знали?
— Ні. — Інженер опустив свої карі очі, в яких спалахнула лють. Впершись округлим підборіддям у груди, він стис у кулаки руки, що лежали на колінах.
Несподівано подав голос Шалго:
— Яким ви спортом захоплюєтесь, пане Салаї?
— Я взагалі не займаюся спортом. Немає на це часу. Роботи по самісіньке горло.
— Я поцікавився цим тому, що, бачу, у вас добре розвинені м'язи. Котрою рукою ви звикли бити? — запитав старий. — Лівою чи правою?
Фелмері насторожився: зараз почне діяти «стиль роботи» Шалго. Вони вже переконалися, що Салаї бреше, тепер настав час іти в наступ. Він нетерпляче очікував відповіді інженера.
— Я? Бити? — здивувався Салаї, повторюючи тактику зволікання відповіді.
— Так. Бити.
— Я взагалі не маю звички битися, — розвів руками інженер. — Хто твердить, що я бешкетник, той, звичайно, бреше.
— А якою рукою ви били Беату? І за що? За те, що дуже кохає вас? Чи, може, Беата сама собі надавала стусанів? Навряд. Мабуть, таки ви її побили. — Шалго дивився на почервонілого Салаї, а той мовчав. — Скажіть, пане інженер, чи не було б розумніше щиро зізнатися в усьому? З наших запитань час уже зробити висновок, що нам відомо про вас досить багато. Певно, здогадуєтесь і про те, що ми не випадково завітали саме до вас. Коли нам стало відомо, що Меннел приїхав в Угорщину?
Салаї зрозумів, що викручуватись уже даремно. Доведеться здатися.
— Коли Беата одержала від нього листа. Я відібрав у неї той лист і заборонив зустрічатися з німцем. Ми посварилися, і я… побив її.
— От бачте, це вже звучить цілком імовірно. Правда, цього ще замало. — Шалго витяг хусточку і витер лоба. — Ви коли зустрічалися з Меннелом?
— Та не зустрічався я з ним! — відчайдушно заперечив Салаї.
— Де ви були дев'ятнадцятого і двадцятого? — запитав Фелмері.
— Тут, у Балатонфюреді…
— Навіщо ж ви знову брешете, пане інженер? — з докором перебив Шалго. — У вашому робочому щоденнику записи за ці дні зроблено чужою рукою. Чи, може, у вас тоді боліла рука? Заперечувати безглуздо, Салаї! Вас бачили дев'ятнадцятого ввечері у кафе разом з Меннелом, а пізніше — на березі озера, там ви з ним гуляли. Ще й розмовляли в ним по-французьки.
— Ви що, мене звинувачуєте в убивстві Меннела?!
— Звідки ви знаєте, що його вбито? — запитав Фелмері.
— Від вас! Ви ж тільки-но сказали!
— Отже, до цього часу ви не знали?
Інженер нервово підскочив.
— Чого вам треба від мене? — завищав він. — Не вірите, так арештуйте мене! Адже влада у ваших руках! Вам вільно робити зі мною, що хочете!
Шалго спробував здмухнути з колін попіл сигари, потім почав стирати його долонею, внаслідок чого ще більше втер у тканину брюк. Мов доросла дитина, знизав плечима і глянув на Салаї.
— Якщо ви поводитиметесь так нерозумно, — спокійно сказав він, — може, ми так і зробимо. Послухайте-но, чоловіче. Торік ви в Італії познайомились із Віктором Меннелом. Ви довідались, що ваша наречена стала коханкою німця. Розлютилися, але згодом примирилися з цим. Правда, я особисто цього не розумію. Гадаю, що такої думки і товариш лейтенант. — Фелмері ствердно кивнув. — Приїхавши додому, ви не прогнали свою наречену, а, навпаки, домовилися з паном Меннелом, що, коли він цього літа приїде в Угорщину, ви знов зустрінетесь і «позичите» йому Беату.
— Хто вам намолов такі дурниці? — голос Салаї затремтів. — Як ви смієте! Що я вам, пройдисвіт якийсь, чи що?
— Саме так. Якщо не гірше. — Шалго бачив, як на вилицях пана інженера здригалися м'язи, а пальці стискалися в кулаки, але спокійно продовжував: — Мало того: Беата сама не хотіла зустрітися з Меннелом, і ви за це побили її.
— Навпаки! Я ще більше побив її за те, що вона хотіла зустрітися з ним!
— Стара казка, приятелю. Хочете по щирості? Я не вважаю, що Меннела вбили ви. Глибоко помиляються ті, які гадають, що ви вбивця його. Ні, ви не вбивця. Для цього ви надто боягуз, незважаючи на ваші кулачища. Ви нікчема! Подібні вам пройдисвіти рідко йдуть на мокре діло. Крім того, ви не мали достатньої причини до цього. Навпаки. Ви були зацікавлені в тому, щоб Меннел жив якомога довше і частіше навідувався в Угорщину. Зізнайтеся, приятелю, за скільки ви продали йому свою наречену?