— Чудово підмічено! — погодився Торарей і повернувся до студентів. — Отже, ви щойно стали свідками показової дуелі. Надалі перейдімо до випробувань ваших стихійних спроб. Тепер кожен матиме змогу показати себе і відточити нові вміння. Питання?
— А хто не хоче? — озвався Бальдр.
— Той після пари може підійти до мене, і я докладно поясню, чому це необхідно, — осміхнувся Торарей. — Щоправда, не гарантую цілісності ваших кінцівок, але ж після пар Діана Керна вас це вже не лякає, так?
Виростити мрію вітру. Так радила Інанна. Уявляти пустоту, яку заповнює повітря. Це пропонував Енліль. Перемогти блок. Наказав Торарей. Рен розуміла, що їй конче необхідно зробити хоч щось із цього, бо після показової дуелі вона усвідомила, як скоро доведеться продемонструвати свої успіхи перед усіма.
— Усе простіше, — поблажливо всміхнулась Нікта, вислухавши детально суть біди. — У тебе когнітивний дисонанс.
— Можна людською мовою? — покосилась на неї Рен.
— Це була цілком людська мова, — втрутився Зіґфрід і поплескав рукою по обкладинці книги. — Ми саме зачитувались психологічно-філософськими трактатами.
— Спробую пояснити для особливо невиспаних, — усмішка Нікти поширшала. — Отже, я думаю, що одна частина Рендалл Савітрі каже, що хоче нові сили, розвиватись і рухатись уперед. Інша — хоче сидіти спокійно, щоб її не зачіпали, боїться зникнути і взагалі досі вважає, що це все — кара на її голову.
— Це хіба не роздвоєнням особистості називається? — поцікавився Зіґфрід обережно.
— Ні. Роздвоєння особистості, любий, — це якби перша Рен окремо від другої Рен ходила на закупи. А загалом, усі ми іноді сумніваємось і все таке. Але доки ти не вирішиш внутрішніх питань, то гармонія зі світом тобі тільки снитиметься.
— Ну-ну, — заспокійливо всміхнувся Зіґ. — У мене теж проблеми зі стихіями виникали. Але Торарей дозволив експеримент. Покажу на практичних.
— Гаразд, — кивнула Рен і потягнулася за рюкзаком. — Мені час на перев’язку.
— У тебе все буде добре, — запевнила Нікта. — Ти ж у моїй групі. Я би будь-кого не допустила! — вона сонячно всміхнулась на прощання і зашепотіла щось на вухо Зіґфрідові, вмощуючись у нього на колінах.
8058 рік 7 кроку Колеса Долі
Камінь поцілив понад бровою. Розітнув шкіру майже красивою лінією.
— Повертайся туди, звідки прийшла! — кинули незнайомі ще студенти.
«Не встигла поставити блок. Сама винна».
Щастя, що тих двох вистачило лише на боягузливе шпурляння каміння.
«Таких буде багато. Не всі можуть розуміти і приймати нове».
Дівчина вивернула рукав сукні і впевненим рухом витерла поріз, тішачись, як це зручно: кров червона, й сукня червона.
— Мікамі, підійдіть-но сюди! — Владний голос директора і його завжди похмурий погляд навіювали бажання підняти захист, але не можна.
— Так, пане Крон Оссе. — Усмішка, легкий уклін ввічливості. Бездоганна студентка та й годі.
— Хотів поцікавитись, чи у вас усе добре. — Опасиста фігура викликала в Аматерасу іронічну посмішку, котру вона ховала в глибокому поклоні. Поклони люблять усі, іронічні посмішки — меншість. Здавалося, що своєю масивністю Крон Осс воліє справити враження.
— Усе чудово. Дякую за піклування, пане директоре.
— Вам подобається навчання? Ви встигаєте наздоганяти однокурсників?
Вона вже знала, до чого ці запитання, і загострила власні слова:
— Безумовно. Скоро я буду серед перших. Можете поцікавитись у пана Вішну моїми результатами.
— Поцікавлюся, будьте певні. Вас не ображають тут?
А ось і воно.
— Ні, я цілком вдоволена.
— Мікамі, у вас рана на обличчі.
Отже, він бачив. Бачив і тих двох. Не подумав спинити їх.
— Одна з багатьох, — осміхнулася Аматерасу. — Я спокійно ставлюсь до ран. Удома мене вчили смиренно приймати виклики долі.
— А чи не отримували ви звісток від брата?
— Це допит, пане директоре? — Вона дозволила собі підвести погляд і зітнутися з туманними очима того, хто викликав у неї водночас презирство й острах. — Я оплакуватиму його передчасну і несправедливу загибель вічно. Але до чого ці питання?
Важкий-важкий погляд у відповідь.
— Мікамі, можете вважати мене консервативним, але я певен, що жінка-богиня — це нонсенс. Витримати навчання важко навіть для чоловіків, але жінка!.. На додачу, ви погано впливаєте на студентів. Наш найкращий, наш кандидат у Тріаду не бачить жодного підручника за складками ваших сукенок.